Торгові марки є джерелом економічних вигід для компаній і тому в ДЕЯКИХ випадках можуть визнаватися нематеріальними активами. Звісно, що порядок визнання, оцінки, подання і розкриття інформації про торгові марки регулюється МСБО 38 «Нематеріальні активи», який серед прикладів нематеріальних активів прямо називає торгові марки (включаючи марки товару та назви видань).

Для нематеріальних активів існують для моделі обліку – модель первісної вартості і модель переоціненої вартості (для НМА, що мають активний ринок). Щодо торгових марок п. 78  МСБО 38 «Нематеріальні активи» встановлює, що активний ринок не може існувати для брендів чи торгових марок, оскільки кожен такий актив є унікальним. Незважаючи на те, що торгові марки купуються та продаються, контракти укладаються між індивідуальними покупцями та продавцями, а операції відбуваються порівняно рідко. Тому використання моделі переоціненої вартості для торгових марок є неприйнятним.

Внутрішньо генеровані бренди і торгові марки не визнаються як нематеріальні активи на пряму вимогу п. 63 МСБО 38 «Нематеріальні активи». Видатки на такі внутрішньо генеровані бренди та торгові марки не можна відокремити від витрат на розвиток бізнесу в цілому. Отже, такі об’єкти не визнаються як нематеріальні активи.

Придбані окремо торгові марки можуть бути визнані активами.

Наприклад, компанія купує торговельну марку, що використовується для ідентифікації та розрізнення провідного споживчого товару, який є лідером на ринку протягом останніх декількох років. Строк правової охорони торговельної марки становить 10 років, але його можна поновлювати кожні 10 років за невелику плату. Компанія, що купує, має намір безперервно поновлювати торговельну марку і має докази, що підтверджують його спроможність це робити. Результати аналізу досліджень життєвого циклу продукту, ринкових, конкурентних та інших тенденцій, а також можливостей продовження терміну дії торгової марки свідчать про те, що продукт під торговою маркою генеруватиме чисті грошові надходження для підприємства-покупця протягом невизначеного періоду. В такому випадку торговельну марку можна визнати нематеріальним активом, що має невизначений строк корисної експлуатації, оскільки очікується, що вона сприятиме надходженню чистих грошових коштів протягом невизначеного періоду часу. Отже, торговельна марка не буде амортизуватися доти, доки не буде визначено, що строк її корисної експлуатації є обмеженим. Вона перевірятиметься на зменшення корисності відповідно до МСБО 36 «Знецінення активів» щорічно, а також за наявності ознак можливого зменшення корисності.

Якщо з часом з’ясується, що на ринку з’явилася неочікувана конкуренція, яка зменшить майбутні продажі продукту, а чисті грошові надходження від цього продукту в осяжному майбутньому зменшаться, проте керівництво очікує, що продукт продовжуватиме генерувати чисті надходження грошових коштів протягом невизначеного періоду часу в таких зменшених обсягах, то в такий ситуації суб’єкт господарювання визначає, що сума очікуваного відшкодування торгової марки є меншою за її балансову вартість, і визнає збиток від зменшення корисності. Оскільки торговельна марка, як і раніше, вважається такою, що має невизначений строк корисної експлуатації, вона не амортизується, а перевіряється на зменшення корисності відповідно до МСБО 36 «Знецінення активів» щорічно, а також за наявності ознак її можливого зменшення корисності.

Якщо з’являться нові обставини, наприклад, керівництво вирішить, що виробництво певної лінійки продукції (яка продавалась під цією торговельною маркою) буде припинено протягом наступних чотирьох років, то строк корисного використання придбаної торгової марки більше не вважається невизначеним, балансова вартість торгової марки буде перевірена на предмет зменшення корисності відповідно до МСБО 36 «Знецінення активів» та у подальшому почне амортизуватися протягом решти чотирирічного строку корисного використання.

На практиці існує багато випадків, коли компанії купують існуючі торговельні марки (бренди), а не створюють їх. Наприклад,  Facebook, Inc. придбав популярний додаток для обміну фотографіями Instagram у 2012 році приблизно за 1 мільярд доларів. На момент придбання Instagram вже був відомим брендом зі значною базою користувачів. Аналогічно Facebook, Inc. також придбав додаток для обміну повідомленнями WhatsApp у 2014 році приблизно за 19 мільярдів доларів. До придбання WhatsApp мав добре впізнаваний бренд і велику базу користувачів. Google (Alphabet Inc.) придбала платформу для обміну відео YouTube у 2006 році за 1,65 мільярда доларів. YouTube вже був популярним і впізнаваним брендом для онлайн відеоконтенту. І таких прикладів дуже багато. Такі нематеріальні активи визнаються у звітах про фінансовий стан.

Водночас, Google, дочірня компанія Alphabet Inc., відома тим, що розробляє та розвиває свою торгову марку та логотип власними силами. Хоча бренд Google є надзвичайно цінним, внутрішньо створені торгові марки не визнаються як активи у фінансовій звітності компанії. Facebook, який зараз є частиною Meta Platforms, Inc., розробив свою торгову марку та логотип самостійно. Ці торгові марки, включаючи знаковий логотип “f”, не визнаються активами у фінансовій звітності компанії.

Компанія Tesla, виробник електромобілів, створила свою торгову марку та логотип для своєї лінійки електромобілів. Ці внутрішньо розроблені торгові марки не визнаються активами у фінансовій звітності Tesla. Airbnb, інтернет-платформа для оренди житла, також розробила свою унікальну торгову марку та логотип. Ці внутрішньо створені торгові марки аналогічно не визнаються як активи у фінансовій звітності Airbnb.

І таких торгових марок більшість – Netflix, Starbucks, Uber, Twitter (Х), Spotify, Snap тощо. У всіх цих реальних прикладах торгові марки були розроблені відповідними компаніями самостійно і не визнаються як активи у їхній фінансовій звітності відповідно до МСФЗ.

Важливо, що згідно з пунктом 63 МСБО 38 «Нематеріальні активи», подальші видатки на торгові марки (незалежно від того, чи є вони придбані чи внутрішньо генеровані) завжди визнаються у прибутку чи збитку в періоді, коли вони понесені. Це пояснюється тим, що такі видатки не можна відокремити від видатків на розвиток бізнесу в цілому.

© Олена Харламова