Нещодавно на шпальтах нашого веб-журналу вийшов допис про те, що найкращими доказами справедливої вартості фінансового інструмента при первісному визнанні є зазвичай ціна операції. І якщо справедлива вартість при первісному визнанні відрізняється від ціни операції, то різницю слід обліковувати в залежності від того, на підставі яких даних справедлива вартість визначається:

• Якщо справедлива вартість доводиться ціною котирування на активному ринку ідентичного активу чи зобов’язання (тобто вхідними даними 1 рівня) або ґрунтується на методі оцінки, в якому використовуються лише дані з відкритих для спостережень ринків – то різниця в прибутках / збитках;
• Якщо в основу справедливої вартості покладено інші вихідні дані – то через відкладені доходи /витрати з наступним визнанням прибутків / збитків (механізм зараз упустимо).

Аналогічне питання обговорювалося і на вебінарі «Фінансові інструменти в МСФЗ: облік від визнання до вибуття на прикладах» (який можна дивитися в запису за посиланням https://amsfo.com.ua/course/fin-instrumenty-v-msfz/).

У учасників вебінару виникло чимало питань стосовно вихідних даних та їх «спостережуваності» та відкритості. Наприклад, чи можна вважати спостережуваними даними інформацію із джерел Bloomberg, доступ до яких оплачуваний – це спостережувані дані, але доступ є не у всіх. Або фінансова звітність, що не публікується – це спостережувані дані?

Ми вирішили знайти відповідь на ці питання, тому звернулися безпосередньо до МСФЗ 13 «Оцінки за справедливою вартістю».

Відтак, для визнання різниці між справедливою вартістю і ціною операції в прибутках/збитках, справедлива вартість має

• або бути даними 1 рівня ієрархії;
• або бути визначена методом оцінки, в якому використовуються лише дані з відкритих для спостережень ринків (не зазначено, що це мають бути дані 1-го рівня ієрархії, але вони мають буту спостережуваними).

Вхідні дані 1-го рівня – це ціни котирування (нескориговані) на активних ринках на ідентичні активи або зобов’язання, до яких суб’єкт господарювання може мати доступ на дату оцінки. Ціна котирування на активному ринку є найнадійнішим свідченням справедливої вартості і за наявності має бути використана без коригування (є деякі виключення, але вони досить специфічні, ми упустимо їх з розгляду). Вхідні дані 1-го рівня будуть доступні для багатьох фінансових активів та фінансових зобов’язань, деякі з яких можуть бути обміняні на кількох активних ринках (наприклад, на різних біржах). Тому на 1-ому рівні основна увага спрямована на визначення обох таких моментів:

а) основного ринку для актива чи зобов’язання або, за відсутності основного ринку, – найсприятливішого ринку для актива чи зобов’язання;

б) чи може суб’єкт господарювання здійснити операцію для цього актива або зобов’язання за такою ціною на такому ринку на дату оцінки.

Відтак, для біржових товарів, цінних паперів, які активно торгуються на відкритих ринках, та аналогічних активів справедлива вартість може бути підтверджена цінами котирувань, отже вихідними даними 1 -го рівня ієрархії, і тоді різниця між ціною операції і справедливою вартістю точно попадає до прибутків/збитків.

Але у нас ще є другий варіант – застосування методу визначення справедливої вартості, в якому використовуються лише дані з відкритих для спостережень ринків. Взагалі існують методи визначення справедливої вартості: ринковий підхід, витратний підхід та дохідний підхід. Про них ми розкажемо в наступних публікаціях.

В контексті досліджуваного питання нас цікавлять саме вихідні дані для цих методів.

Приклади ринків, на яких можна спостерігати вхідні дані для деяких активів та зобов’язань включають:

а) Біржові ринки. На біржових ринках ціни закриття можна легко отримати і загалом вони представляють справедливу вартість. Прикладом такого ринку є Лондонська фондова біржа.

б) Дилерські ринки. На дилерському ринку дилери готові торгувати (купувати або продавати за свій власний рахунок), забезпечуючи тим самим ліквідність завдяки використанню свого капіталу для утримування запасу позицій, для яких вони створюють ринок. Як правило, ціни попиту та пропозиції (які представляють ціну, за якою дилер прагне купити, та ціну, за якою дилер прагне продати, відповідно) можна отримати легше, ніж ціни закриття. Позабіржові ринки (для яких ціни повідомляються відкрито) – це дилерські ринки. Дилерські ринки також існують для деяких інших активів та зобов’язань, в тому числі деяких фінансових інструментів, товарів та фізичних активів (наприклад, обладнання, яке було в користуванні).

в) Посередницькі ринки. На посередницькому ринку брокери намагаються знайти покупців та продавців, які відповідають один одному, але вони не готові купувати та продавати за свій власний рахунок. Іншими словами, брокери не користуються своїм власним капіталом, щоб утримувати запас позицій, для яких вони створюють ринок. Брокер знає ціни попиту та пропозиції, запропоновані відповідними сторонами, але кожна сторона, як правило, не знає вимог іншої сторони стосовно ціни. Ціни завершених операцій інколи можна отримати. Посередницькі ринки включають комунікаційні електронні мережі, у яких для заявок на придбання та продаж знаходять відповідні їм заявки, а також ринки комерційної та житлової нерухомості.

г) Ринки без участі посередників. На ринках без участі посередників операції, як первинні, так і операції перепродажу, сторони здійснюють самостійно, без посередника. Про такі операції відкритої інформації мало.

Вхідними даними 2-го рівня (тобто теж спостережуваними) буде, наприклад, облікова ставка банку для першокласних грошових зобов’язань, отримана шляхом екстраполяції, якщо екстрапольовані дані підтверджені відкритими ринковими даними, наприклад, завдяки кореляції зі ставкою відсотка, яка спостерігається на ринку протягом практично всього терміну інструменту. Для ліцензійної угоди, яка купується при об’єднанні бізнесу, і про яку придбаний суб’єкт господарювання (сторона ліцензійної угоди) нещодавно вів переговори з незв’язаною стороною, вхідними даним 2-го рівня буде ставка роялті у контракті з незв’язаною стороною на початку виконання угоди. Для запасів готової продукції, придбаної при об’єднанні бізнесу, вхіднимиданими 2-го рівня буде або ціна для клієнтів на роздрібному ринку, або ціна для роздрібних торговців на гуртовому ринку, скоригована з урахуванням різниць між станом та місцем знаходження об’єкту запасів та зіставними (тобто подібними) об’єктами запасів так, щоб оцінка справедливої вартості відображала ціну, яка була б отримана в операції продажу запасів іншому роздрібному продавцеві, який виконає необхідні дії для завершення продажу. Концептуально, оцінка справедливої вартості буде однакова, незалежно від того, що буде скориговано – роздрібну ціну (коригування вниз), чи оптову ціну (коригування вгору). Загалом для оцінки справедливої вартості слід використовувати ціну, яка потребує найменшого обсягу суб’єктивних коригувань. Вхідними даним 2-го рівня може бути ціна за квадратний метр будівлі (коефіцієнт оцінки), виведена з відкритих ринкових даних, наприклад, коефіцієнти, виведені з цін у відкритих операціях із зіставними (або подібними) будівлями у подібних місцях розташування. Для одиниці, що генерує грошові кошти, вхідними даними 2-го рівня буде коефіцієнт оцінки (наприклад, показник прибутковості чи доходу або подібний показник діяльності), виведений з відкритих ринкових даних, наприклад, коефіцієнти, виведені з цін у відкритих операціях із зіставними (тобто подібними) бізнесами, з урахуванням операційних, ринкових, фінансових та нефінансових чинників.

Решта даних – це вихідні дані 3-го рівня, тобто вони не є спостережуваними.

Суттєве застереження – якщо при оцінці справедливої вартості використовувалися дані з різних джерел і рівнів ієрархії, то в кінцевому рахунку приймається, що справедлива вартість визначена з використанням найнижчого рівня ієрархії ( з тих даних, що були використані). Тобто, якщо в розрахунку справедливої вартості використано вихідні дані 2-го та 3-го рівнів ієрархії, то вважається, що справедлива вартість визначена на основі даних 3-го рівня, тобто неспостережуваних.

Відповідаючи на питання учасників вебінару вважаємо, що дані, отримані з таких джерел, як продукти Bloomberg, є відкритими даними (незважаючи, що доступ до них платний і те, що, наприклад, Bloomberg L.P. призупинив роботу в росії та білорусі через вторгнення в Україну, що призвело до закриття доступу для клієнтів з росії та білорусі до всіх фінансових продуктів компанії: терміналу, ліцензії на дані, каналу даних та електронних торговельних платформ). Аналогічно, якщо для розрахунку справедливої вартості використовуються дані, розміщені на сайті Національного банку України або Державної служби статистики України, вони також є відкритими даними.

А щодо фінансової звітності, що не публікується, то такі дані навряд чи можна вважати спостережуваними, не зважаючи на те, що відповідно до ст. 14. Закону про бухоблік фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. Підприємства зобов’язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”.

Врешті-решт, віднесення вихідних даних до певного рівня ієрархії має враховувати конкретні обставини та професійне судження укладачів фінансової звітності. 

Relevanta webbseminarier som rör ämnet för detta inlägg:

Фінансові інструменти в МСФЗ: облік від визнання до вибуття на прикладах >>> https://amsfo.com.ua/course/fin-instrumenty-v-msfz/

Класифікація фінансових інструментів: алгоритми, приклади та розкриття» https://amsfo.com.ua/course/klasyfikatsiia-finansovykh-instrumentiv/

© Olena Kharlamova