Відповідно до МСФЗ (IFRS) 16 «Оренда» компанії повинні визнавати свою оренду в звіті про фінансовий стан як права оренди і як фінансові орендні зобов’язання.  Водночас, орендодавці можуть прив’язувати платежі за договорами оренди до валютних курсів. Чому?

Прив’язка платежів до валютних курсів допомагає захистити орендодавця від ризиків девальвації або коливань валютних курсів. Для орендодавців, які покладаються на дохід від оренди як на стабільне джерело доходу, прив’язка платежів до валютних курсів може допомогти забезпечити стабільність доходу від оренди орендодавця, навіть якщо орендар платить в національній валюті. Обмінні курси можуть бути нестабільними, і орендодавці можуть захотіти перекласти ризик обміну валют на орендаря. Прив’язуючи платежі до валютних курсів, будь-які коливання валютних курсів є відповідальністю орендаря, що зменшує вразливість орендодавця до валютних ризиків.

Включення положень про обмінний курс до договорів оренди, як правило, є предметом переговорів між орендодавцем та орендарем. Якщо обидві сторони погоджуються на такі умови, вони можуть бути включені в договір оренди як умова платежу. Як обліковувати таку оренду? Як поєднати вимоги МСФЗ 16 «Оренда» і МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»?

Відтак, договори оренди можуть бути деноміновані у валюті, яка відрізняється від функціональної валюти орендаря (наприклад, договори можуть бути деноміновані в доларах США або євро, а функціональною валютою у нас є гривня). МСФЗ 16 «Оренда»  не містить конкретних вимог щодо того, як орендар повинен обліковувати вплив курсових різниць, пов’язаних із зобов’язаннями з оренди, деномінованими в іноземній валюті.

Зобов’язання з оренди є монетарною статтею і фінансовими зобов’язаннями і за загальними правилами їх слід перераховувати у функціональну валюту орендаря на кожну звітну дату за курсом на кінець дня із застосуванням МСБО 21 “Вплив змін валютних курсів”. Будь-які курсові різниці визнаються у прибутку або збитку в тому періоді, коли вони відбулися. Такий підхід узгоджується з вимогами щодо курсових різниць, які виникають за іншими фінансовими зобов’язаннями. На думку РМСБО,  орендар, зобов’язання якого деноміноване в іноземній валюті, наражається на валютний ризик, отже, прибутки або збитки від курсових різниць, визнані у прибутку чи збитку, достовірно відображають економічний ефект валютного ризику, на який наражається орендар.

Що з активами у формі прав оренди? Чи потрібно їх перераховувати? Оскільки актив у формі права користування є немонетарним активом, оцінюваним за історичною вартістю, зміни обмінного курсу не повинні мати на нього жодного впливу. Цей висновок підтверджуєтеся думкою Ради МСБО, яка викладена в основі для висновків (п. ВС198-ВС199) «…подальші зміни валютного курсу не повинні мати жодного впливу на собівартість немонетарної статті. Отже, було б недоречно включати такі зміни в переоцінку активу в праві користування. Хоча такий підхід може призвести до волатильності прибутку або збитку від визнання курсових різниць, суб’єкт господарювання розкриватиме такі зміни окремо як прибутки або збитки від курсових різниць. Відповідно, користувачам фінансової звітності буде зрозуміло, що прибуток або збиток є результатом виключно змін валютних курсів.» Отже, робимо висновок – при коливанні валютних курсів по договорам оренди, орендні платежі за якими прив’язані до валюти, активи з права оренди НЕ ПЕРЕРАХОВУЮТЬСЯ.

Чи можна уникнути впливу валютних курсів на прибутки і збитки? Авжеж! Але тільки за допомогою хеджування. Якщо компанія, намагаючись хеджувати валютні ризики, визнає орендні зобов’язання як об’єкт хеджування, а інструментом хеджування валютний форвард. Простими словами, валютний форвард – це фінансовий контракт між двома сторонами на обмін певної суми однієї валюти на іншу валюту в майбутньому за узгодженим обмінним курсом. Цей тип контракту зазвичай використовується для хеджування від коливань валютних курсів або для спекуляцій на майбутніх змінах валютних курсів.  Якщо компанія хеджує валютний ризик орендних зобов’язань через валютні форварди, тоді перерахунок зобов’язань з оренди компенсується протилежними змінами у справедливій вартості інструмента хеджування – валютного форварду. Зміни у вартості зобов’язання з оренди внаслідок змін валютних курсів  будуть визнаватися в іншому сукупному доході (ІСД) до моменту отримання доходу від реалізації валютного форварда (за умови, що хеджування відповідним чином задокументовано як стратегія та є ефективним, але про це в іншому матеріалі). Для України такі операції не є поширеними, навіть, скоріше, є диковинкою. Але з часом компанії навчаться використовувати інструменти хеджування і зможуть їх використовувати, грамотно і цивілізовано управляти прибутком.

Є ще один креативний підхід ))) Але вплив валютних курсів має бути настільки суттєвим і нести настільки значимі валютні ризики, що відкриття закордонної дочірньої компанії з такою функціональною валютою, до якого прив’язані договори оренди, може виявитися доцільним та економічно вигідним. А ми пам’ятаємо, що курсові різниці, які виникають у результаті перерахунку закордонної господарської одиниці у валюту подання звітності визнаються у складі іншого сукупного доходу. Хоча тут є ризики визнання такої компанії структурованою (це спеціальний термін, який в даному випадку означає, що компанія створена лише для того, щоб укладати договори оренди з іншими компаніями групи) і тоді цей креативний варіант не має сенсу. Як ми бачимо, вплив змін валютних курсів від перерахунку орендних зобов’язань впливатиме на прибутки і збитки, а шляхи запобігання такому впливу досить складні.

Relevanta webbseminarier som rör ämnet för detta inlägg:

• МСФЗ 16 «Оренда» для орендодавців: незаслужено забуті та непомічені новації
• МСФЗ 16 “Оренда” та COVID-19: облік поступок на прикладах
• Зміни в договорах оренди на прикладах: облік модифікацій за МСФЗ

© Olena Kharlamova