За умовами договору клієнт мав сплатити аванс до 5 числа першого місяця кварталу. При цьому акти виконаних послуг формуються лише в кінці третього місяця кварталу, і саме тоді дебіторська заборгованість з’являється в обліку. Виникає запитання: чи має компанія розраховувати прострочення з дати, коли платіж мав бути здійснений, навіть якщо дебіторська заборгованість офіційно ще не визнана в обліку? І чи потрібно вже в такій ситуації нараховувати резерв під очікувані кредитні збитки.

Відповідно до МСФЗ 9 “Фінансові інструменти”, резерв очікуваних кредитних збитків формується щодо всіх фінансових активів, які відображені в бухгалтерському обліку підприємства.

Ключове питання у нашому випадку полягає у визначенні моменту визнання дебіторської заборгованості як фінансового активу:

• Якщо за умовами договору контрагент мав сплатити аванс (передоплату) за послуги на початку кварталу (наприклад, до 5 числа першого місяця кварталу), але фактично цього не зробив, то юридично контрагент уже порушив умови договору та виникла прострочка платежу.
• Водночас, за описаним у питанні обліком така дебіторська заборгованість (ДЗ) не відображається, поки не буде сформований та проведений акт виконаних робіт останнім днем кварталу (наприклад, 30-го числа третього місяця кварталу).

Що говорить МСФЗ 9:

• МСФЗ 9 застосовується до всіх фінансових активів, які відображаються у звітності суб’єкта господарювання.
• Визнання фінансового активу (і відповідно дебіторської заборгованості) відбувається з моменту, коли суб’єкт господарювання має безумовне право отримати грошові кошти від контрагента (параграф 3.1.1 МСФЗ 9). Якщо на дату, коли платіж мав бути здійснений за договором, контрагент вже має юридичне зобов’язання сплатити кошти, фактично у підприємства вже виникло право на отримання цих коштів. Тому ця дебіторська заборгованість фактично існує, навіть якщо вона не була відображена у регістрах бухгалтерського обліку.

Проте важливий нюанс:

• З точки зору МСФЗ 9, РОКЗ нараховується тільки щодо визнаних фінансових активів. Якщо заборгованість не відображена в облікових регістрах (тобто юридично право є, але бухгалтерського запису немає), підприємство технічно не має активу, під який воно могло би створити резерв.
• У разі ж якщо юридично компанія  чітко має право вимоги щодо заборгованості і контрагент вже прострочив сплату авансу, така заборгованість повинна бути своєчасно відображена у бухгалтерському обліку. Відповідно, після визнання цього активу виникне необхідність оцінити та нарахувати резерв очікуваних кредитних збитків з урахуванням усіх факторів ризику (параграфи 5.5.1–5.5.20 МСФЗ 9).

Сажетак і рекомендація:

1. Без визнання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку створення резерву під неї не має формальних підстав, оскільки актив відсутній.
2. Водночас, якщо згідно з договором право на отримання коштів вже настало, така заборгованість має бути належним чином відображена в обліку від дати виникнення права на отримання платежу (дати прострочення платежу).
3. Після такого визнання заборгованості компанія повинна нараховувати резерв очікуваних кредитних збитків з дати її виникнення, враховуючи поточні та прогнозні фактори ризику (не лише прострочення).

Таким чином, коректний підхід згідно з МСФЗ 9 полягає в тому, щоб:

• спочатку визнати дебіторську заборгованість у бухгалтерському обліку на дату її фактичного виникнення (прострочення платежу за договором);
• одразу після цього оцінити кредитний ризик та сформувати відповідний РОКЗ.

Якщо залишаються питання щодо технічних аспектів формування резерву чи методології оцінки кредитного ризику, рекомендуємо “Резерв очікуваних кредитних збитків: від оцінки та створення до аналізу та звітності” >>> https://amsfo.com.ua/course/rokz-2025/

© Олена Харламова