Вступ
Грошові кошти здаються «найпростішим» активом у звітності. Саме тому помилки тут особливо небезпечні: вони непомітні на етапі обліку, але спотворюють подання у звіті про прибутки та збитки, розкриття і XBRL-теґування. Ключ до коректного підходу — усвідомити, що грошові кошти є повноцінним фінансовим активом у розумінні МСФЗ 9 і підлягають класифікації та оцінці за загальними правилами стандарту. Далі — системний огляд: де саме «працює» МСФЗ 9, чому в переважній більшості випадків доречна амортизована собівартість, коли теоретично можлива справедлива вартість, а також що і як розкривати українським компаніям.

Грошові кошти як фінансовий актив: де межа застосування МСФЗ 9

За МСФЗ 9 фінансовими активами є:

• грошові кошти;
• права на отримання грошових коштів;
• контракти, що розраховуються фінансовими інструментами.

Тому кошти на поточних рахунках, депозитах і в касі — це фінансові активи, на які поширюються правила класифікації та оцінки (розділ 4 МСФЗ 9). Водночас визначення «грошові кошти та їх еквіваленти» для цілей подання у звіті про рух грошових коштів міститься у МСБО 7. Тобто класифікація в звіті про рух коштів (готівка, еквіваленти) — це сфера МСБО 7, а оцінка (амортизована чи справедлива) — сфера МСФЗ 9.

Практичний наслідок: один і той самий інструмент може бути «еквівалентом грошових коштів» для МСБО 7 (напр., короткий депозит до 3 місяців), але оцінюватися за МСФЗ 9 за амортизованою собівартістю (типово) або, за наявності підстав, за справедливою вартістю.

Класифікація, що визначає оцінку: бізнес-модель і характеристики потоків

Логіка МСФЗ 9 проста і водночас вимоглива:

• Бізнес-модель управління активом.
• Договірні грошові потоки (чи є це виключно виплата основної суми і процентів).

На перетині цих двох критеріїв актив потрапляє до однієї з трьох категорій оцінки:

• Амортизована собівартість.
• Справедлива вартість через інший сукупний дохід (СПСД).
• Справедлива вартість через прибуток або збиток (СВПЗ).

Для грошових коштів у типовій українській практиці виконується бізнес-модель «утримувати для отримання грошових потоків», а потоки — це основна сума (і, за депозитами, проценти). Отже, природна категорія — амортизована собівартість.

Первісне визнання і подальша оцінка: що реально бачимо в обліку

Первісне визнання. Усі фінансові активи визнаються за справедливою вартістю на дату первісного визнання. Для гривневих коштів на поточних рахунках справедлива вартість практично дорівнює номіналу. Для іноземної валюти — це еквівалент за курсом на дату визнання, з подальшою перерахунком за МСБО 21.

Подальша оцінка. Якщо категорія — амортизована собівартість, балансова вартість дорівнює сумі, яка підлягає отриманню, з урахуванням очікуваних кредитних збитків (ECL). Для поточних рахунків у надійних банках ECL зазвичай мінімальний, але не нульовий «за визначенням» — управлінське судження все одно потрібне. Але про це – іншим разом.

Курсові різниці. Іноземна валюта перераховується за курсом на кінець періоду з визнанням прибутку/збитку від курсових різниць у звіті про прибутки та збитки (МСБО 21). Це не «оцінка за справедливою вартістю», а окрема вимога щодо функціональної валюти.

Приклади для українських компаній: «звичайні» та «пограничні» ситуації

Вебинари везани за тему овог поста:

Фінансові інструменти в МСФЗ: облік від визнання до вибуття на прикладах >>> https://amsfo.com.ua/course/fin-instrumenty-v-msfz/

Амортизована собівартість: ставки, дисконти, премії та SPPI >>> https://amsfo.com.ua/course/amortyzovana-sobivartist-stavky-dyskonty-premii-ta-sppi/

© Олена Харламова