Рада МСБО розвиває проєкт «Нематеріальні активи» з двома чіткими цілями: підвищити корисність інформації про нематеріальні об’єкти у фінансовій звітності та оновити МСБО 38 «Нематеріальні активи», щоб він краще “працював” для новіших типів нематеріальних об’єктів і нових способів їх використання.

Для укладача звітності практичний сенс цього проєкту не в тому, що «щось колись зміниться», а в тому, що вже зараз стають видимими зони підвищеного аудиторського ризику і поля професійного судження, які потребують більш «аудитостійкої» документації: визначення одиниці обліку, межа між дослідженням і розробкою, оцінка контролю над правами, узгодженість облікової політики для програмних продуктів, хмарних домовленостей, даних та рішень на основі штучного інтелекту.

Чому Рада МСБО починає з «тест-кейсів», а не з переписування МСБО 38

Рада МСБО обрала стартовий робочий потік як «вхідну точку»: перевірити, чи потребують уточнення визначення нематеріального активу, пов’язане керівництво та окремі аспекти визнання, використовуючи сучасні кейси (насамперед хмарні домовленості та «гнучку» розробку програмного забезпечення). Мета — зрозуміти першопричини проблем застосування, сформувати принципові рішення і потім перевірити їх на «традиційних» нематеріальних активах, щоб уникнути побічних наслідків.

Для практики це означає: якщо ваші облікові судження щодо програмних витрат і цифрових нематеріальних об’єктів тримаються на «звичці» або на дуже загальній політиці — саме ці місця, ймовірно, першими стануть предметом уточнень/очікувань щодо якості обґрунтувань.

«Гнучка» розробка програмного забезпечення

Матеріали Ради МСБО прямо фіксують: програмне забезпечення, розроблене «гнучкими» методами, обліковується за правилами внутрішньо створених нематеріальних активів у МСБО 38, з ключовою вимогою поділу на стадії та застосуванням критеріїв капіталізації на стадії розробки. У фокусі — три практичні вузли…

Вебинари везани за тему овог поста:

“Нематеріальні активи: путівник з обліку та подання в МСФЗ-звітності”

© Олена Харламова