Підготовлено за матеріалами IFRS Interpretations Committee (червень 2025 року)

У червні 2025 року Комітет з інтерпретацій МСФЗ (IFRS Interpretations Committee) розглянув важливе питання, що стосується тлумачення положень пункту Б4.3.5(ґ)(ii) стандарту МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». Цей аспект безпосередньо пов’язаний із оцінкою, чи необхідно відокремлювати вбудований опціон дострокового погашення (embedded prepayment option) від основного боргового зобов’язання.

Суть питання, що розглядалося

Суть поданої заявки полягає у тлумаченні поняття «суб’єкт господарювання» («the entity»), яке зустрічається в пункті Б4.3.5(ґ)(ii)  МСФЗ 9, і його впливі на рішення щодо вбудованих опціонів дострокового погашення.

Текст пункту Б4.3.5(ґ)(ii)  МСФЗ 9 виглядає наступним чином:

«Опціон «кол», «пут» або опціон на дострокове погашення, вбудований в основний борговий договір або основний договір страхування, не має тісного зв’язку з основним договором, крім тих випадків, коли:

…

(ii) ціна виконання опціону на дострокове погашення компенсує позикодавцеві суму в розмірі до приблизної теперішньої вартості втрачених процентів за решту строку основного договору. Втрачені проценти є добутком достроково погашеної основної суми та різниці між ставками відсотка. Різниця між ставками відсотка – це розмір перевищення ефективною ставкою відсотка за основним договором ефективної ставки відсотка, яку суб’єкт господарювання одержав би на дату дострокового погашення, якби він реінвестував достроково погашену основну суму у подібний договір на залишок строку основного договору.

У контексті наведеного положення виникли різні тлумачення терміна «суб’єкт господарювання» («the entity»), а саме:

• Перший погляд: термін «суб’єкт господарювання» стосується кредитора (тобто банку чи іншого позикодавця).
• Другий погляд: термін «суб’єкт господарювання» стосується суб’єкта, який звітує (тобто позичальника).

Ця розбіжність є важливою, оскільки визначення перспективи (кредитора чи позичальника) впливає на те, чи потрібно розглядати опціон як окремий вбудований похідний інструмент і, відповідно, окремо визнавати його за справедливою вартістю через прибуток або збиток, чи продовжувати враховувати у складі амортизованої собівартості фінансового зобов’язання.

Аргументи за кожним із поглядів

Погляд 1 (суб’єкт господарювання – кредитор):

Прихильники цього погляду зазначають, що:

• Сам текст пункту Б4.3.5(ґ)(ii)  прямо говорить про компенсацію кредитору за втрачені проценти («reimburses the lender»), тому логічно, що й термін «суб’єкт господарювання», який реінвестує кошти, має стосуватися саме кредитора.
• Втрачені проценти – це концепція, яка має зміст виключно для кредитора, оскільки саме кредитор реально втрачає процентні доходи у разі дострокового погашення позики.
• Підхід, згідно з яким враховується точка зору кредитора, відповідає намірам Ради з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО), викладеним у Основах для висновків до МСФЗ 9 (пункт BCZ4.97).

Погляд 2 (суб’єкт господарювання – позичальник):

Прихильники цього погляду аргументують так:

• Зазвичай, у всіх інших стандартах МСФЗ під терміном «суб’єкт господарювання» мається на увазі «суб’єкт, який звітує». Це дозволяє забезпечити послідовність і уникнути неоднозначності.
• Однак у цьому конкретному випадку такий підхід викликає питання щодо логіки та практичності, оскільки позичальник зазвичай не реінвестує достроково повернені кошти у подібний кредитний інструмент. Скоріше він повертає кошти з власних джерел або отримує інші кредити.

Результати опитування практики застосування

Комітет з інтерпретацій МСФЗ провів аналіз міжнародної практики застосування цього положення. У результаті отримано 15 відповідей від національних органів зі стандартизації бухгалтерського обліку, великих аудиторських фірм і професійних організацій. Висновки були однозначні:

• Усі опитані респонденти підтвердили, що вони однозначно трактують термін «суб’єкт господарювання» саме як кредитора. Інших інтерпретацій у практиці не спостерігалося.
• Велика частина відповідей була підкріплена посиланнями на методичні рекомендації провідних міжнародних аудиторських фірм і на вже усталену практику тлумачення цього положення.

Деякі респонденти висловили побажання, щоб РМСБО у майбутньому вніс поправку до МСФЗ 9 для більшої ясності, замінивши формулювання «суб’єкт господарювання» на «кредитор».

Рекомендації IFRS Interpretations Committee

На основі проведеного аналізу, зважаючи на одностайність думок та відсутність суттєвих розбіжностей у міжнародній практиці застосування, IFRS Interpretations Committee вирішив:

• Не додавати проєкт щодо внесення змін у МСФЗ 9 до офіційного плану робіт, оскільки відсутня суттєва проблема, яка потребувала б втручання через зміни стандарту.
• Публікувати рішення щодо порядку денного (tentative agenda decision), де чітко зазначити, що термін «суб’єкт господарювання» у пункті Б4.3.5(ґ)(ii)  МСФЗ 9 слід трактувати як «кредитор».

Таким чином, Комітет визнав, що питання не має широкого проблемного впливу на практику фінансової звітності.

Povzetek для практиків

Практикуючим фінансовим спеціалістам та аудиторам рекомендується враховувати чітку ідентифікацію суб’єкта господарювання як «кредитора» для цілей визначення, чи слід відокремлювати вбудовані опціони дострокового погашення фінансових зобов’язань.

Це рішення дозволяє забезпечити однозначне та послідовне застосування стандарту та уникнути непотрібних дискусій чи непорозумінь під час складання фінансової звітності.

Ustrezni spletni seminarji na temo objave:

“Фінансові інструменти в МСФЗ: облік від визнання до вибуття на прикладах” >>> https://amsfo.com.ua/course/fin-instrumenty-v-msfz/

© Olena Harlamova