Питання оцінок справедливої вартості завжди викликає багато дискусій. Навіть в нашому Дискусійному МСФЗ-клубі на днях було питання, чим регламентується заборона використання витратного методу для фінансових активів.

В той час як МСФЗ 9 містить керівництво щодо класифікації та оцінки фінансових активів, принципи і методи оцінки справедливої вартості регулюються МСФЗ 13. Конкретні положення щодо оцінки справедливої вартості фінансових активів та інших фінансових інструментів слід шукати в МСФЗ 13.

Звісно, для відповіді на питання ми маємо звернутися до МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості». І відповідь ми знайдемо в розділі, що присвячений зобов’язанням та інструментам капіталу, утримуваним іншими сторонами як активи.

Тобто – у однієї сторони зобов‘язання або інструмент капіталу, а у іншої теж саме – це актив. МСФЗ 13 для таких фінансових інструментів висуває наступні вимоги.

Якщо ціни котирування для передачі ідентичного або подібного зобов’язання або власного інструменту капіталу суб’єкта господарювання немає, а ідентичний об’єкт утримує інша сторона як актив, то суб’єкт господарювання оцінює справедливу вартість зобов’язання або інструменту капіталу з позиції учасника ринку, який утримує ідентичний об’єкт як актив на дату оцінювання.

В таких випадках суб’єкт господарювання оцінює справедливу вартість зобов’язання або інструменту капіталу таким чином:

а) за допомогою ціни котирування на активному ринку на ідентичний об’єкт, утримуваний іншою стороною як актив, якщо така ціна є;

б) якщо такої ціни немає, – за допомогою інших відкритих вхідних даних, таких як ціна котирування на ринку, який не є активним, на ідентичний об’єкт, утримуваний іншою стороною як актив;

в) якщо відкритих цін в а) та б) немає, – за допомогою іншого методу оцінювання, такого як:

(i) дохідний підхід (наприклад, метод теперішньої вартості, який враховує майбутні грошові потоки, які учасник ринку очікував би отримувати від утримування зобов’язання або інструменту капіталу як актива);

(ii) ринковий підхід (наприклад, користуючись цінами котирування на подібні зобов’язання або інструменти капіталу, утримувані іншими сторонами як активи).

Як бачимо, в переліку відсутній витратний метод. Зрозуміло, що тут не йдеться про пряму заборону витратного методу для фінансових активів, але ж і його використання не передбачене.

МСФЗ 13 також підкреслює, що оцінка справедливої вартості повинна ґрунтуватися на ринкових даних, якщо вони доступні. Якщо ринкові котирування недоступні або не вважаються репрезентативними для справедливої вартості, суб’єкти господарювання повинні використовувати методи оцінки, які максимізують використання відкритих вхідних даних і мінімізують використання закритих вхідних даних. Найпоширеніші методи оцінки, які можуть застосовуватися для оцінки справедливої вартості фінансових активів, включають моделі ринкових порівнянь, моделі дисконтованих грошових потоків, моделі ціноутворення опціонів та інші доречні методи оцінки.

Ключове про справедливу вартість і її розкриття  – в нашому вебінарі “Справедлива вартість в МСФЗ-звітності: ключові вимоги та приклади розкриття”

© Elena Kharlamova