28 травня 2026 року НКЦПФР не погодила законопроєкт Мінекономіки «Про засади функціонування національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів» (НСТВ). Документ повернули на доопрацювання. Більшість зауважень Комісії стосуються ринкової архітектури: вільний обіг квот із першого етапу (як в EU ETS і за логікою MiFID II), ліцензування оператора ринку, нагляд регулятора, надто м’які санкції за маніпуляції та інсайдерську торгівлю. Але за цією дискусією стоїть інший висновок, важливий для нашої професії: законодавча робота над системою триває, і разом із її запровадженням у фінансовій звітності українських компаній може з’явитися об’єкт, для якого МСФЗ досі не має окремого стандарту.

Чому немає простої відповіді

Директива 2003/87/ЄС запровадила систему, у якій оператор щороку зобов’язаний «погасити» перед державою кількість квот, що відповідає його фактичним викидам. Квоти можна отримати безоплатно, купити на аукціоні чи на вторинному ринку, продати надлишок. З погляду обліку це породжує одразу кілька питань: актив це чи витрати; якщо актив – то якого типу; коли і як визнавати зобов’язання з погашення; за якою оцінкою.

Історично у 2004 році IASB випустив інтерпретацію IFRIC 3 «Emission Rights» для cap-and-trade схем на кшталт EU ETS, але вже в червні 2005 року її відкликали. Причиною стало те, що взаємодія МСБО 38 і МСБО 37 у межах IFRIC 3 створювала облікові мисматчі – в оцінці активу та зобов’язання, у місці відображення відповідних прибутків і збитків, а також у часі їх визнання. Відтоді окремого стандарту чи інтерпретації, що комплексно регулює облік квот на викиди, не прийнято.

Рада МСБО періодично повертається до питання механізмів ціноутворення на забруднення, проте на сьогодні комплексного стандарту немає. Тому компанії розробляють облікову політику за МСБО 8, спираючись на Концептуальну основу та аналогію з чинними стандартами. Результат – різноманіття практик.

Стандарти, що працюють на практиці

У жовтні 2024 ESMA випустила прицільну заяву «Clearing the smog: Accounting for Carbon Allowances in Financial Statements» (8 жовтня 2024). Регулятор свідомо не приписує єдиного методу – він фіксує підходи, які вже спостерігаються у звітності європейських емітентів, і вимагає послідовності та прозорості. На практиці застосовують:

МСБО 38 «Нематеріальні активи» – найпоширеніша база для квот, утримуваних для погашення власних викидів. Куплені квоти визнають за собівартістю. Для безоплатно отриманих квот на практиці спостерігаються різні підходи до первісного вимірювання залежно від обраної моделі обліку та застосування вимог щодо державних грантів.

МСБО 2 «Запаси» – переконлива база для квот, що утримуються для продажу або трейдингової діяльності, коли намір – не власне погашення, а реалізація.

МСБО 20 «Облік державних грантів» – застосовний до квот, отриманих безоплатно як форма державної допомоги, з відповідним визнанням доходу та розкриттями.

МСБО 37 «Забезпечення» – для зобов’язання погасити викиди. Зобов’язання формується в міру здійснення викидів; його оцінка залежить від обраної моделі – наявних квот та їх балансової вартості, ринкової ціни тієї частини, що не покрита, та інших чинників.

Як обліковують квоти на викиди за МСФЗ (узагальнення)

Окремого МСФЗ, що регулює саме квоти, немає – політику розробляють за МСБО 8 на основі Концептуальної основи. МСФЗ 9 може бути доречним не для самих квот, а для похідних інструментів і контрактів на квоти. Намір утримання визначає класифікацію.

Як це виглядає в практиці європейських емітентів

У звітності європейських емітентів спостерігаються кілька усталених моделей. Намір утримання визначає класифікацію: квоти для регуляторного погашення тяжіють до нематеріальних активів, квоти для торгівлі – до запасів або похідних інструментів. Зобов’язання з погашення нерідко оцінюють за ринковою ціною на звітну дату. У практиці європейських емітентів право й відповідне зобов’язання часто подають валово, без згортання.

Що ESMA вимагає перевіряти

У згаданій заяві «Clearing the smog» ESMA сформулювала вісім запитань, які варто пройти, формуючи облікову політику:

1. чи виникає актив за визначенням Концептуальної основи;
2. чи виникає зобов’язання придбати квоти;
3. чи дають квоти активи різного типу;
4. чи потрібно визнавати зобов’язання і коли;
5. яка база оцінки та найкраща оцінка забезпечення;
6. які доходи й витрати генерує програма і коли визнавати прибутки/збитки;
7. як класифікувати грошові потоки;
8. які потрібні розкриття.

В основі – тест на актив за трьома критеріями Концептуальної основи: право (створене законом або регуляторною системою, а не договором), контроль (здатність спрямовувати використання ресурсу й отримувати вигоди) та потенціал створювати економічні вигоди (квоту можна продати або погасити нею зобов’язання).

Акцент на розкриттях і зв’язку зі звітністю про сталий розвиток

Через відсутність профільного стандарту ESMA робить особливий наголос на розкриттях: облікова політика щодо визнання, оцінки та подання; кількісні дані про квоти у власності та «до погашення», придбані, спожиті, продані; джерела й база цін на CO₂; суттєві судження та аналіз чутливості; вплив на статті звіту про фінансовий стан, звіту про прибутки і збитки та звіту про рух грошових коштів. Тут варто враховувати чинні вимоги до розкриття суттєвої облікової політики, суджень та невизначеності оцінок, а надалі – нові вимоги до структури звіту про фінансові результати та категоризації доходів і витрат за МСФЗ 18, який замінює МСБО 1 для річних періодів, що починаються з 1 січня 2027 року. Окремо вимагається узгодженість із розкриттями за Європейськими стандартами звітності про сталий розвиток (ESRS, зокрема E1-7), аж до звірки кількісних показників CO₂ між фінансовою та нефінансовою частинами звіту.

Висновок для українського контексту

Поки що для більшості українських компаній це питання переважно стосується дочірніх компаній європейських груп та підприємств, що вже застосовують МСФЗ і стежать за європейською практикою. Але повернення законопроєкту на доопрацювання – не пауза, а сигнал руху. Коли НСТВ – національна система торгівлі квотами на викиди – запрацює, квоти стануть об’єктом обліку для широкого кола українських підприємств енергетики, металургії, цементної та інших ємних за викидами галузей.

Першим практичним завданням для підприємств стане не вибір конкретного стандарту, а визначення економічної сутності операцій із квотами в межах майбутньої системи. Саме модель участі в системі визначатиме подальші рішення щодо класифікації, оцінки та розкриття інформації у фінансовій звітності. В Агентстві з МСФЗ ми вже думаємо над методологією обліку квот на викиди — аналізуємо європейську практику, заяву ESMA та можливі сценарії застосування чинних стандартів, щоб українські компанії підійшли до запровадження системи підготовленими. Для бізнесу питання полягає вже не стільки в доцільності такої підготовки, скільки в її своєчасності: професійна готовність до обліку квот формується не в момент запуску системи, а заздалегідь.

Ми будемо слідкувати та інформувати про подальші кроки в цьому напрямку на сторінках нашого веб-журналу «ВСЕ про МСФЗ» https://amsfo.com.ua/news/

© Olena Kharlamova