Якісне представлення інформації у звіті про рух грошових коштів є ключовим для інвесторів, аналітиків та інших користувачів фінансової звітності. Саме тому РМСБО розпочала проект з аналізу Звіту про рух грошових коштів та суміжних питань, щоб оцінити сучасні практики, визначити можливі проблеми та розглянути шляхи покращення стандартів.

У цьому дослідженні було проаналізовано фінансову звітність 40 компаній з різних секторів економіки, включаючи як нефінансові компанії, так і фінансові установи. Аналіз охопив такі аспекти:

• Класифікація грошових потоків у різних видах діяльності (операційна, інвестиційна та фінансова);
• Деталізація інформації у звіті про рух грошових коштів – наскільки широко компанії розкривають складові капітальних витрат, змін у робочому капіталі та руху грошових коштів за сегментами;
• Визначення коштів та їх еквівалентів – різні підходи компаній до включення певних активів до складу грошових еквівалентів;
• Відображення негрошових операцій – чи надають компанії достатню інформацію про негрошові фінансові зміни;
• Методологія звітності про операційні грошові потоки – використання прямого чи непрямого методу;
• Звітність фінансових установ – особливості складання звіту про рух грошових коштів компаніями, які працюють у фінансовому секторі.

Класифікація грошових потоків: наскільки однорідною є практика?

Різні компанії можуть по-різному класифікувати грошові потоки у звіті, особливо коли стандарт МСБО 7 не містить чітких вказівок. Це спричиняє проблеми з порівнянністю звітності.

Одним із прикладів є грошові потоки за податками на прибуток. Відповідно до МСБО 7, вони класифікуються як операційні, якщо не можуть бути безпосередньо пов’язані з інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Дослідження показало, що більшість компаній дотримуються цього правила, однак деякі компанії розподіляють податкові платежі між кількома категоріями (операційна, інвестиційна та фінансова діяльність), що може ускладнювати аналіз.

Також виявлено певну різноманітність у класифікації грошових потоків від державних субсидій, оренди та фінансових інструментів. Очікується, що з впровадженням МСФЗ 18 (який стандартизує підхід до класифікації процентів та дивідендів) частина цієї проблеми буде усунена, однак для інших категорій грошових потоків проблема може залишатися актуальною.

Рівень деталізації інформації у звіті про рух грошових коштів

Багато зацікавлених сторін вказують на недостатню деталізацію окремих елементів у звіті про рух грошових коштів. Найбільше питань викликають:

• Капітальні витрати (CAPEX). Двадцять компаній у звітах використовують цей термін, однак тільки п’ять з них розділяють капітальні витрати за типом активу (наприклад, на основні засоби та нематеріальні активи). Жодна компанія не розподіляє їх на витрати, пов’язані із зростанням або підтримкою операційної діяльності.
• Грошові потоки за сегментами. Лише три компанії надають інформацію про рух грошових коштів за окремими сегментами. При цьому немає єдиного підходу: одна компанія розкриває сегментарні грошові потоки у примітках до звітності, інша – у текстовому форматі у розділі MD&A, а ще одна – поза фінансовою звітністю.
• Зміни у робочому капіталі. Більшість компаній розкривають інформацію щодо змін у дебіторській та кредиторській заборгованості, запасах та інших елементах. Проте три компанії звітують про зміни у робочому капіталі лише агреговано, без розбивки за складовими.
• Грошові потоки від припиненої діяльності. МСФЗ 5 вимагає від компаній розкривати операційні, інвестиційні та фінансові грошові потоки припиненої діяльності, проте одна з п’яти компаній, які мали припинену діяльність, взагалі не надає такої інформації.

Визначення коштів та їх еквівалентів: різні підходи

Аналіз показав, що різні компанії по-різному визначають, які активи слід включати до грошових еквівалентів. Зокрема:

• Грошові ринки та комерційні папери. Вісім компаній включають гроші, розміщені на грошових ринках, до грошових еквівалентів, тоді як чотири компанії виключають їх. Схожа ситуація з комерційними паперами – шість компаній включають їх, а дві виключають.
• Строковість грошових еквівалентів. Більшість компаній використовують 90 днів як максимальний строк погашення для класифікації активів як грошових еквівалентів. Однак серед фінансових установ є відхилення – одна компанія використовує 30 днів, а інша – навіть один рік.

Негрошові операції: недостатній рівень розкриття

МСБО 7 вимагає розкривати негрошові операції (наприклад, придбання активів у лізинг, конвертацію боргу в акціонерний капітал). Проте лише 10 із 40 компаній мають окрему примітку, де узагальнено цю інформацію.

Найчастіше компанії розкривають такі негрошові операції:

• Визнання активів за договорами лізингу;
• Реклассифікацію активів;
• Виплату дивідендів у вигляді додаткових акцій.

Проте жодна компанія не розкрила інформацію про факторинг дебіторської заборгованості або фінансування постачальників, хоча такі операції часто є суттєвими для аналізу ліквідності.

Метод звітності про операційні грошові потоки: домінування непрямого методу

Незважаючи на те, що МСБО 7 заохочує використання прямого методу звітності про операційні грошові потоки, лише три компанії з 40 застосовують його.

Resumo та подальші кроки

Аналіз виявив низку проблем, які можуть бути розглянуті в межах поточного проєкту РМСБО:

1. Вдосконалення вимог до деталізації капітальних витрат та змін у робочому капіталі.
2. Надання додаткових роз’яснень щодо визначення грошових еквівалентів.
3. Покращення розкриття інформації про негрошові операції.
4. Оцінка доцільності зміни підходу до відображення операційних грошових потоків.

Отримані результати будуть використані для подальших консультацій та розробки можливих змін до стандартів.

Якщо у Вас виникають питання з МСФЗ, що потребують індивідуальних консультації, звертайтеся до Агентства з МСФЗ >>> https://amsfo.com.ua/services/

© Olena Kharlamova