Принципали і агенти не виникли з впровадженням МСФЗ 15 «Виручка по контрактам з клієнтами». Вони існували і раніше, але і тоді, і зараз компанії стикаються зі складнощам ідентифікації себе як принципала чи агента. Чому це важливо? Бо впливає на механізми визнання виручки та її суму.

Згідно вимог п.Б34 МСФЗ 15 якщо у постачанні товарів або послуг клієнтові задіяна інша сторона, то компанія має визначити, який характер має його обіцянка: чи вона є зобов’язанням щодо виконання, яке передбачає надання зазначених товарів або послуг ним самим (у такому випадку компанія є принципалом), чи організацію надання цих товарів або послуг іншою стороною (у такому випадку компанія є агентом).

Про складність такого визначення говорить навіть те, що сам Комітет з інтерпретацій не завжди може надати вичерпну і однозначну відповідь. Про одне таке питання ми розповімо далі.

Ситуація виглядає наступним чином. Компанія А є роздрібним продавцем програмних продуктів, яка працює за угодою з розробником цих ПП. Зазначена угода дозволяє компанії-продавцю родавати стандартні ліцензії виробника на ПЗ, вимагає проводити передпродажні консультації, які можуть бути і неоплачувані, якщо кінцевий покупець не купуватиме ПП. Важливо, що компанія-продавець має право встановлювати ціни на ліцензії, тобто погоджує ціну з кінцевим покупцем, а тільки потім замовляє ПП у виробника і розраховується з ним. Виробник ПП знає кінцевого покупця і ліцензії видаються саме на кінцевого покупця з оформленням прямого договору. І, як говориться, «вишенька на торті» – компанія-продавець у разі відмови покупця не має права повернути неприйняті ліцензії розробнику чи продати їх іншому покупцю.

Так компанія-продавець – принципал чи агент?

Що з цього приводу говорить Комітет з інтерпретацій МСФЗ? А Комітет детально розглянув ситуацію і не надав остаточного рішення, посилаючись, що в цій ситуації потрібно винести професійне судження, а вимог МСФЗ 15 для цього цілком достатньо. Проте деякі аргументи заслуговують на нашу з вами увагу.

Наприклад, право компанії-продавця встановлювати ціни не є однозначним фактором контролю, оскільки це право може бути обмеженим ринковими умовами, які просто не дадуть можливості суттєво впливати на маржу. Погодьтесь, цей висновок ми можемо використовувати і в інших ситуаціях при ідентифікації контролю. 

Серед послуг компанії-продавця – послуга передпродажної консультації. Чи є вона послугою у розумінні МСФЗ 15? Ні, бо надається до укладання договору, тому не підпадає у сферу дії МСФЗ 15, а компанія-продавець нібито старається (J).

Крім зазначеного,  ми бачимо, що відповідальність все ж таки залишається на компанії-виробнику, тому він відповідає за виконання обіцянки надати програмні продукти покупцю, що є ознакою принципала.  

Хоча компанія-продавець і  приймає на себе відповідальність за неприйнятні кінцевим покупцем ліцензії, вона не контролює ліцензії до укладення договору з покупцем, зокрема, не може перепродати їх іншому покупцю, тому, очевидно, вона не несе ризику знецінення ліцензій до передачі їх покупцю. Проте вона несе ризик знецінення неприйнятих ліцензій після їх передачі, а це вже ознака принципала.

Те, про що йдеться далі, немає в матеріалах Комітету з інтерпретацій, і є роздумами автора. Щодо ризику знецінення неприйнятих ліцензій після їх передачі, то, на думку автора, цей сценарій малоймовірний, щоб покласти його в основу при інших відомих обставинах для ідентифікації компанії-продавця як принципала.  Та й все це нагадує картину, коли компанія-виробник не хоче мати «головний біль» з покупцями, організовує іншу компанію-продавця, який передаються певні функції. На думку автора, тут ще важливо, чи пропонує кінцевим покупцям компанія-продавець програмні продукти інших виробників. Якщо ні, то скоріш за все вона є все ж таки агентом. Але для остаточної відповіді потрібно більше вихідних даних, бо непросто дається те саме професійне судження, яке так важко виноситься бухгалтерами.

Якщо у вас є запитання з МСФЗ зверніться за консультацією до Олени Харламової. 

© Олена Харламова