Запровадження МСФЗ 16 «Оренда» стало однією з наймасштабніших реформ у фінансовій звітності останнього десятиліття, докорінно змінивши спосіб відображення орендних операцій у балансах орендарів. У березні 2026 року Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі — Рада) провела аналіз у межах огляду після впровадження (PIR), зосередившись на поточних витратах орендарів. Результати огляду свідчать, що для багатьох суб’єктів господарювання витрати на підтримання системи обліку оренди виявилися значно вищими, ніж очікувалося на етапі розробки стандарту. Сьогодні розглядаємо ключові фактори зростання витрат, заплановані Радою кроки щодо спрощення вимог та практичні рекомендації для укладачів звітності.

Проблема невідповідності очікуваних та фактичних витрат

На етапі підготовки МСФЗ 16 «Оренда» Рада прогнозувала, що після початкових витрат на впровадження поточні витрати будуть лише незначно вищими порівняно з попереднім МСБО 17 «Оренда». Однак зворотний зв’язок від професійної спільноти у 2026 році вказує на те, що складність вимог до оцінки та переоцінки зобов’язань перешкоджає повній автоматизації процесів. Це змушує компанії витрачати значні ресурси на безперервне навчання персоналу та залучення зовнішніх консультантів. Найбільшими чинниками витрат було визнано процедури переоцінки орендних зобов’язань та визначення ставок дисконтування.

Виклики переоцінки орендного зобов’язання

Згідно з пунктом 36 МСФЗ 16 «Оренда», орендар зобов’язаний переоцінювати орендне зобов’язання для відображення змін в орендних платежах. Аналіз свідчить, що частота таких переоцінок є набагато вищою, ніж передбачалося, особливо для динамічних портфелів оренди.

Окрему складність становить пункт 42 МСФЗ 16, який вимагає переоцінювати зобов’язання кожного разу, коли змінюються майбутні платежі внаслідок зміни індексу або ставки (наприклад, індексу споживчих цін). Укладачі звітності зазначають, що такий підхід є обтяжливим і не завжди надає корисну інформацію користувачам. У відповідь на це Рада розглядає можливість проведення дослідницького проєкту щодо зменшення частоти переоцінок. Зокрема, обговорюється потенційна конвергенція з американськими стандартами (Topic 842), де переоцінка через зміну індексів вимагається лише у випадках, коли зобов’язання змінюється з інших причин.

Визначення ставок дисконтування: складність та судження

Визначення ставки дисконтування є одним із найбільш трудомістких аспектів обліку оренди. Стандарт вимагає використовувати ставку відсотка, закладену в договорі оренди, а якщо її неможливо легко визначити — ставку запозичення орендаря (IBR). На практиці орендарі рідко мають доступ до внутрішньої норми прибутку орендодавця, що робить розрахунок IBR обов’язковим для переважної більшості договорів. Визначення IBR вимагає значних професійних суджень, оскільки ставка має враховувати кредитний ризик орендаря, строк оренди, характер забезпечення та економічне середовище. Для компаній, що працюють у багатьох юрисдикціях або мають нестабільні кредитні рейтинги, цей процес стає критично дорогим. Рада планує

Якщо бажаєте глибоко розбиратися з орендою, рекомендуємо наш всеохопний вебінар “Оренда в МСФЗ: практичний погляд для орендарів та орендодавців” >>> https://amsfo.com.ua/course/orenda_v_msfz/

© Олена Харламова