Відповідно до статті 5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», Міністерство фінансів затвердило порядок погодження методів обчислення величини резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків) та способу визначення коефіцієнта сумнівності. Цей порядок стосується державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких держава володіє понад 50 відсотками акцій (часток), які є суб’єктами природних монополій або мають плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку понад 50 мільйонів гривень.

Одним із ключових аспектів нового порядку є внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів». Нові положення передбачають, що оцінка сумнівності дебіторської заборгованості має базуватися на обґрунтованій та підтвердженій інформації, доступній без надмірних витрат та зусиль. Ця оцінка повинна враховувати критерії значного збільшення кредитного ризику за фінансовим інструментом порівняно з датою його первісного визнання, специфіку підприємства, макроекономічні та політичні/регуляторні чинники, а також реальну історичну та прогнозну фінансову дисципліну дебіторів і результати претензійно-позовної роботи щодо них. Невже!?!

Попередня редакція постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» передбачала конкретний підхід до нарахування резерву сумнівних боргів (очікуваних кредитних збитків). Цей підхід базувався на визначенні сумнівної дебіторської заборгованості та враховував платоспроможність окремих дебіторів, результати претензійно-позовної роботи, а також прострочення оплати на визначені періоди і не відповідав МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», що вимагало від підприємств, які зобов’язані слідувати постанові № 1673, балансувати між національним законодавством і МСФЗ, надавати у звітності додаткові розкриття для того, щоб уникнути зауважень аудиторів.

Причини невідповідності попередніх вимог МСФЗ 9 “Фінансові інструменти”

1. Використання конкретних термінів прострочення: Попередня редакція постанови визначала коефіцієнти ризику залежно від термінів прострочення оплати (від 30 до понад 730 днів). МСФЗ 9, натомість, передбачає більш гнучкий підхід, який не обмежується конкретними періодами прострочення. Стандарт вимагає оцінки очікуваних кредитних збитків на основі всієї доступної інформації, що включає не лише історичні дані, але й поточні та прогнозовані майбутні події та умови, які можуть вплинути на кредитний ризик фінансових інструментів.
2. Орієнтація на фактичні збитки: Попередня редакція фокусувалася на фактичних збитках, таких як неплатоспроможність контрагента або відкриття провадження у справі про банкрутство. МСФЗ 9 вимагає врахування очікуваних збитків, що означає проактивну оцінку потенційних ризиків і їхнього впливу на майбутні фінансові результати. Очікувані кредитні збитки мають враховуватися на основі ймовірності дефолту та втрат при дефолті протягом всього строку дії фінансового інструменту.
3. Недостатня гнучкість у підході до оцінки ризиків: Попередній підхід був жорстко регламентований, не враховуючи специфіку підприємств та індивідуальні ризики кожного дебітора. МСФЗ 9, навпаки, вимагає застосування індивідуалізованого підходу до оцінки кредитного ризику, що враховує специфіку кожного фінансового інструменту, умови ринку, економічну ситуацію, а також інші релевантні фактори.
4. Інформація для оцінки ризиків: Відповідно до МСФЗ 9, оцінка кредитного ризику повинна базуватися на обґрунтованій та підтвердженій інформації, доступній без надмірних витрат та зусиль. Це включає історичні дані, поточну інформацію та обґрунтовані прогнози щодо майбутніх подій. Попередня редакція постанови обмежувалася факторами, що впливають на ризик невиконання зобов’язань, без врахування майбутніх прогнозів і умов.

Попередній підхід до нарахування резерву очікуваних кредитних збитків, передбачений постановою КМУ № 1673, не відповідає вимогам МСФЗ 9, оскільки він базувався на конкретних термінах прострочення та фактичних збитках, не враховував всіх релевантних факторів, що можуть вплинути на кредитний ризик, і не застосовував принцип оцінки очікуваних кредитних збитків на основі ймовірності дефолту та прогнозованих умов. Новий підхід, затверджений Міністерством фінансів, передбачає оцінку очікуваних збитків, що дозволяє більш точно оцінювати потенційні фінансові ризики, відповідаючи міжнародним стандартам та принципам МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».

Судячи поки що з офіційних заяв і не маючи остаточного тексту документу, складається враження, що затверджений порядок відповідає вимогам МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», що передбачає принципи розрахунку резерву очікуваних кредитних збитків і проактивну оцінку потенційних ризиків і їхнього впливу на майбутні фінансові результати.

Також порядок передбачає можливість створення суб’єктом господарювання державного сектору економіки спеціальної комісії, яка буде відповідати за прийняття рішень щодо створення резерву очікуваних кредитних збитків на звітну дату. Це рішення сприятиме.

Отже, новий порядок розрахунку резерву очікуваних кредитних збитків, затверджений Міністерством фінансів, нарешті вирішує проблему невідповідності звітності компаній, що вимушені були дотримуватися постанови № 1673, вимогам МСФЗ, що негативно впливало на аудиторську думку щодо цих звітів. Вітаємо всі компанії, які так довго цього чекали, з можливістю дотримуватися нарешті МСФЗ в частині оцінки очікуваних кредитних збитків. Детальніше про резерв очікуваних кредитних збитків в нашому вебінарі “Резерв очікуваних кредитних збитків: алгоритми, методики та розрахунки”

© Olena Harlamova