Облік нематеріальних активів (НМА) згідно з МСБО 38 є однією з не самих складних, але водночас важливих тем у фінансовій звітності компаній, що працюють за МСФЗ. На відміну від матеріальних активів, які легко ідентифікуються та оцінюються, нематеріальні активи є менш відчутними і часто вимагають суттєвих суджень щодо їх ідентифікації, оцінки та визнання. Цей допис фокусується на основних вимогах МСБО 38, практичних аспектах застосування стандарту, та можливих складнощах, з якими можуть зіткнутися бухгалтери та аудитори при обліку нематеріальних активів.

Ідентифікація та критерії визнання нематеріальних активів

МСБО 38 встановлює три основні критерії, за яких актив може бути визнаний нематеріальним:

1. Ідентифікація — актив має бути відокремлюваним або виникати внаслідок договірних чи інших юридичних прав.

2. Контроль — компанія повинна мати контроль над ресурсом, тобто мати можливість отримувати економічні вигоди від використання активу.

3. Майбутні економічні вигоди — актив повинен забезпечувати очікувані майбутні економічні вигоди.

Ці три критерії є фундаментальними для визнання будь-якого нематеріального активу, і їхнє правильне застосування є критичним для забезпечення достовірності фінансової звітності.

Наприклад, компанія, яка розробила унікальне програмне забезпечення, що використовується виключно для власних потреб, може визнати його як нематеріальний актив за умови, що вона має всі необхідні права та контроль над програмним забезпеченням і очікує отримання економічних вигод від його використання.

Внутрішньо створені нематеріальні активи

Важливою вимогою МСБО 38 є розмежування між внутрішньо створеними нематеріальними активами та тими, що були придбані. Внутрішньо створені активи, такі як бренди, заголовки або клієнтські бази, як правило, не можуть бути визнані як нематеріальні активи через неможливість їх відокремлення від решти бізнесу. Це означає, що витрати на їх створення, включаючи маркетингові витрати та витрати на розробку, мають бути визнані як витрати періоду. Наприклад, якщо компанія витрачає кошти на розробку нової торгової марки, ці витрати не можуть бути капіталізовані як нематеріальний актив, оскільки торгова марка є невідокремленою від бізнесу, і неможливо передбачити точні майбутні економічні вигоди, які вона може забезпечити.

Первісна та наступна оцінка нематеріальних активів

Згідно з МСБО 38, нематеріальні активи спочатку оцінюються за собівартістю. Якщо актив був придбаний окремо, його собівартість включає ціну придбання та всі витрати, пов’язані з підготовкою активу до використання. Якщо нематеріальний актив придбаний у рамках об’єднання бізнесу, він оцінюється за справедливою вартістю на дату придбання.

Далі компанія може обрати між двома моделями оцінки:

– Модель собівартості, яка передбачає відображення активу за його первісною собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності.

– Модель переоцінки, яка дозволяє відображати актив за переоціненою сумою, що є справедливою вартістю на дату переоцінки.

Вибір між цими моделями залежить від типу активу та його ринкових умов. Застосування моделі переоцінки може бути доречним, якщо для активу існує активний ринок, де можна достовірно оцінити його справедливу вартість. Наприклад, ліцензії на видобуток корисних копалин можуть бути обліковувані за моделлю переоцінки, якщо існує активний ринок для таких ліцензій.

Складнощі при обліку нематеріальних активів

Облік нематеріальних активів може бути викликом для бухгалтерів та аудиторів через низку причин.

По-перше, ідентифікація та оцінка таких активів часто вимагають значних суджень. Наприклад, визнання клієнтської бази як нематеріального активу може бути можливим лише за умови придбання бізнесу або клієнтської бази у третіх осіб. Якщо ж клієнтська база була створена самостійно, то згідно з МСБО 38 вона не може бути визнана як нематеріальний актив.

По-друге, облік ліцензійних договорів може бути складним, особливо якщо ліцензійні платежі сплачуються регулярно. Застосування МСБО 38 та МСФЗ 16 “Оренда” залежить від характеру ліцензійної угоди. Якщо компанія сплачує регулярні платежі за ліцензію на користування торговою маркою, вона може обрати застосування МСБО 38 за умови, що компанія має право контролювати використання торгової марки протягом усього періоду дії ліцензії. Наприклад, компанія уклала ліцензійну угоду на користування торговою маркою на 10 років з щорічними платежами у розмірі 100 000 грн. В такому випадку компанія може капіталізувати витрати на ліцензію як нематеріальний актив за умови, що вона відповідає критеріям визнання, передбаченим МСБО 38. Згідно з МСБО 38 “Нематеріальні активи”, нематеріальний актив визнається, якщо компанія може продемонструвати, що вона має контроль над ресурсом, і цей ресурс здатен приносити майбутні економічні вигоди. У випадку ліцензійної угоди на торгову марку, капіталізація витрат можлива, якщо виконуються наступні умови:

1. Контроль над ресурсом. Компанія повинна мати контроль над використанням торгової марки протягом усього періоду дії ліцензії. Це означає, що компанія має право на виключне або невиключне використання торгової марки в рамках обумовленого договором терміну.
2. Майбутні економічні вигоди. Компанія повинна мати обґрунтовані очікування, що використання торгової марки приноситиме їй економічні вигоди (наприклад, підвищення продажів або збільшення впізнаваності бренду).
3. Визнання витрат. Витрати на ліцензію можуть бути капіталізовані як нематеріальний актив лише за умови, що вони можуть бути надійно оцінені та безпосередньо пов’язані з отриманням майбутніх економічних вигод.

Отже, якщо вартість ліцензійних платежів відповідає цим критеріям, вони можуть бути капіталізовані як нематеріальний актив. Водночас, щорічні ліцензійні платежі можуть бути визнані як витрати періоду, якщо компанія не має повного контролю над торговою маркою або якщо неможливо надійно оцінити майбутні економічні вигоди. Таким чином, правомірність капіталізації залежить від того, наскільки договір на використання торгової марки відповідає критеріям, встановленим у МСБО 38.

Веб-сайти та мобільні додатки

У сучасних умовах компанії все частіше інвестують у розробку веб-сайтів та мобільних додатків. Витрати на розробку таких активів можуть бути капіталізовані, якщо вони відповідають критеріям визнання нематеріальних активів згідно з МСБО 38. Зокрема, це можливо, якщо веб-сайт або мобільний додаток здатні генерувати доходи або сприяти іншим економічним вигодам для компанії.

Наприклад, витрати на розробку мобільного додатку, який створений для залучення клієнтів та продажу продуктів або послуг компанії, можуть бути визнані як нематеріальний актив за умови, що компанія контролює додаток і очікує отримання економічних вигод від його використання. Водночас, витрати на підтримку та рекламування веб-сайту або мобільного додатку мають визнаватися як витрати періоду, оскільки вони не додають жодних додаткових майбутніх економічних вигод.

Висновки

Облік нематеріальних активів є складною і багатогранною темою, яка вимагає від бухгалтерів та аудиторів не лише знань стандартів МСФЗ, але й здатності до прийняття суджень у складних ситуаціях. Незважаючи на те, що МСБО 38 надає чіткі керівні принципи щодо обліку нематеріальних активів, його застосування вимагає глибокого розуміння економічного контексту компанії та специфіки її бізнесу. Для того, щоб ефективно впроваджувати вимоги МСБО 38 у практику, важливо не лише досконало знати стандарт, але й вміти його застосовувати в реальних умовах. Саме тому ми рекомендуємо долучитися до вебінару Нематеріальні активи: путівник з обліку та подання в МСФЗ-звітності, щоб поглибити свої знання та опанувати практичні аспекти застосування МСБО 38 разом з експертами.

© Олена Харламова