МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи» (далі – МСБО 37) вимагає, щоб суб’єкт господарювання оцінював забезпечення шляхом визначення витрат, які будуть потрібні для погашення поточного зобов’язання суб’єкта господарювання. МСБО 37 вимагає від суб’єкта господарювання дисконтувати ці витрати до теперішньої вартості, якщо вплив вартості грошей у часі є суттєвим. На думку РМСБО, що цілком об’єктивно, цей вплив буде суттєвим для великих довгострокових резервів – як правило, резервів на виведення активів з експлуатації та екологічну реабілітацію визнаних підприємствами, що працюють в енергетичному, нафтогазовому, гірничодобувному та телекомунікаційному секторах.

МСБО 37 вимагає від суб’єкта господарювання дисконтувати витрати за ставкою, яка відображає

(а) поточну ринкову оцінку вартості грошей у часі; та

(б) ризики, характерні для зобов’язання, тією мірою, якою ці ризики не відображені у грошових потоках.

Ризики, специфічні для зобов’язання, включають невизначеність щодо суми або часу витрат, необхідних для погашення зобов’язання. Цей тип ризику, як правило, збільшує оцінку зобов’язання і може бути відображений шляхом

(a) збільшенням оцінки витрат, необхідних для погашення зобов’язання; або

(б) зменшенням ставки, що використовується для дисконтування витрат до теперішньої вартості.

Докази, зібрані РМСБО під час проведених досліджень, свідчать, що більшість або майже всі суб’єкти господарювання, які мають великі довгострокові резерви відображають цей ризик, збільшуючи оцінку витрат (а не шляхом зменшення ставки дисконтування).

В той же час  МСБО 37 не визначає, чи включають ризики, характерні для зобов’язання, також ризик невиконання – ризик того, що суб’єкт господарювання не погасить зобов’язання. Відображення ризику невиконання зменшує суму, за якою оцінюється зобов’язання. Це відображається збільшенням ставки дисконту.

За відсутності в МСБО 37 конкретних вимог щодо того, чи слід відображати ризик невиконання зобов’язань і як саме, практика різниться: деякі суб’єкти господарювання не враховують ризик невиконання зобов’язань (застосовуючи “безризикову ставку[1]“), тоді як інші включають ризик невиконання (застосовуючи ставку, скориговану на кредитний ризик).

У зв’яку з цим РМСБО реалізує проект з цілеспрямованого вдосконалення МСБО 37 і розглядає можливість розроблення пропозицій щодо зазначення в МСБО 37:

(a) чи відображають ставки дисконтування для резервів ризик невиконання; та

(б) якщо так, то яким чином.

Вперше цю тему РМСБО винесла на обговорення у жовтні 2022 року. За результатами дискусії було виявлено, що

(a) ризик невиконання є специфічним, хоча ризик частково залежить від загального кредитного стану суб’єкта господарювання, він також залежить від інших чинників, які є специфічними (наприклад, від того, за рахунок яких активів фінансується резерв).

(б) вимоги МСБО 37 можна тлумачити двояко, дозволяючи суб’єктам господарювання

або (i) виключити ризик невиконання,

або (ii) включати ризик невиконання, характерний для забезпечення, що дисконтується.

(в) хоча ці два підходи відрізняються за типами інформації, яку вони надають про фінансовий стан та фінансові результати діяльності суб’єкта господарювання, кожен з них надає інформацію, яка може бути корисною для інвесторів.

Консультації із зацікавленими сторонами, зокрема з інвесторами, укладачами фінансової звітності та національними розробниками стандартів, які були проведені протягом жовтня 2022 – березеня 2023, призвели до наступних висновків.

• Більшість зацікавлених сторін, коментуючи необхідність стандартизації, зазначили, що вони були б за те, щоб ставки дисконтування були визначені більш точно, а інвестори вважають, що показники резервів були б більш корисними, якби вони були більш порівнянними. Однак деякі інвестори та національні розробники стандартів зазначили, що, на їхню думку, достатньо посилити вимоги до розкриття інформації.
• Більшість інвесторів та деякі укладачі звітності висловили думку, що перевагу слід віддавати ставкам, визначеним на основі спостережуваних ринкових ставок. Дві основні причини полягають у тому, що
  • такі ставки можна визначити об’єктивно. На противагу цьому, коригування на ризик невиконання зобов’язань, необхідне для резерву, не є спостережуваним і його оцінка була б дуже суб’єктивною. Інвестори зазначили, що така суб’єктивність перешкоджатиме порівнянності. Укладачі зазначили, що коригування буде важким і дорогим для оцінки і перевірки.
  • результати оцінки резерву за сумою, яка відображає власний кредитний стан суб’єкта господарювання, суперечать логіці – суб’єкт господарювання зі слабким кредитним станом відобразив би у звітності менше зобов’язання, ніж суб’єкт господарювання з сильнішим кредитним станом, а суб’єкт господарювання з погіршеним кредитним станом відобразив би зменшення своїх зобов’язань.
• Деякі зацікавлені сторони, які надають перевагу ринковій ставці конкретно виступали за безризикову ставку. Причини включали такі міркування
  • МСБО 37 вимагає, щоб суб’єкт господарювання відображав свої зобов’язання, а не свою здатність або наміри виконати ці зобов’язання; та
  • (ii) нормативні акти, що регулюють зобов’язання з виведення активів з експлуатації та екологічної реабілітації, часто спрямовані на мінімізацію ризику невиконання зобов’язань, наприклад, вимагаючи від суб’єктів господарювання фінансування цих зобов’язань, або ставлячи ці зобов’язання вище за інші зобов’язання при ліквідації.
• Декілька інвесторів та деякі укладачі висловили іншу думку. Вони вважають, що ставка дисконтування для забезпечення повинна відображати ризик невиконання, пов’язаний з цим забезпеченням.
• Кілька зацікавлених сторін (інвестори, укладачі та розробники стандартів) запропонували узгодити вимоги до ставки дисконту в МСБО 37 з вимогами в інших МСФЗ. Дехто конкретно запропонував узгодження з вимогами до пенсійних зобов’язань за визначеними виплатами в МСБО 19.

Суб’єкти господарювання, які дисконтують резерви за кредитно-скоригованою ставкою, наразі використовують, наприклад, ставку додаткових запозичень суб’єкта господарювання, яка відображає кредитний стан суб’єкта господарювання, а не ризик невиконання зобов’язань, характерний для забезпечення.

Друге обговорення відбулося в липні 2023 року. РМСБО розглянула відгуки зацікавлених сторін і різні варіанти подальших дій у світлі цих відгуків.  Деякі члени РМСБО визнали, що вимога до суб’єкта господарювання дисконтувати забезпечення на виведення з експлуатації або екологічну реабілітацію за ставкою, скоригованою на кредитний ризик, узгодило б вимоги МСБО 37 щодо ставки дисконтування для цих резервів з вимогами  GAAP США. Але вони зазначили, що згідно з GAAP США ставки дисконтування для цих резервів фіксуються при первісному визнанні і не переглядаються в подальшому, а це означає, що ці показники не піддаються впливу змін у ризику невиконання зобов’язань. Крім того, існує кілька відмінностей між МСБО 37 та GAAP США щодо критеріїв визнання та вимог до оцінки виведення активів з експлуатації та резервів на екологічну реабілітацію – навіть якби вимоги до ставки дисконтування були б узгоджені, показники не були б порівнянними.

В результаті другого обговорення РМСБО прийняла рішення працювати у подальшому вивченні двох варіантів:

(а) ВАРІАНТ 1: узгодження вимог щодо ставки дисконтування в МСБО 37 з вимогами в МСБО 19 для пенсійних зобов’язань за визначеними виплатами. Ставки дисконту визначатимуться на основі спостережуваної ринкової ставки, яка відображає вартість грошей у часі та певний ризик невиконання зобов’язань.

(б) ВАРІАНТ 2: вимагати від суб’єктів господарювання дисконтувати резерви за ставкою, яка відображає лише вартість грошей у часі, представлену безризиковою ставкою без коригування на ризик невиконання. Ставка може бути визначена шляхом посилання на безризикові ставки, наприклад, державних облігацій.

Ми не будемо зупинятися на всіх перевагах і недоліках кожного з варіантів, але, думаємо, всім цікаво, який варіант обирає РМСБО.

На основі попередніх обговорень в РМСБО, відгуків зацікавлених сторін та аналізу, проведеного персоналом, персонал рекомендує РМСБО

(a) розробити пропозиції щодо внесення змін до МСБО 37, щоб точніше визначити основу, на якій на якій суб’єкт господарювання визначає ставку дисконтування, яку він використовує при оцінці забезпечення;

та

(б) запропонувати уточнити, що суб’єкт господарювання використовує ставку, яка відображає вартість грошей у часі, тобто безризикову ставку, без коригування на ризик невиконання зобов’язань (Варіант 2).

Якщо РМСБО погодиться з рекомендацією персоналу, наступним кроком на наступному засіданні будуть розглянуті:

(а) допоміжні вказівки – чи слід пропонувати вказівки щодо того, як суб’єкт господарювання оцінює безризикову ставку, і якщо так, то яке керівництво слід запропонувати

(б) варіанти щодо

(i) роз’яснення, що хоча оцінка забезпечення не відображає ризик невиконання, вона відображає невизначеність щодо суми або часу витрат, необхідних для врегулювання витрат, необхідних для погашення забезпечення; та

(ii) можливо, спрощення вимог щодо того, як відображати цю невизначеність.

(в) вимоги до розкриття інформації – чи пропонувати вимоги до суб’єкта господарювання розкривати інформацію про ставку, яку він використав для дисконтування забезпечення, і якщо так то які вимоги пропонувати.

[1] Під безризиковими ставками в контексті дисконтних ставок, що застосовуються на практиці, маються на увазі спостережувані ринкові ставки (наприклад, дохідність державних облігацій).

Релевантні вебінари та навчальні програми за темою публікації:

Забезпечення (резерви): на межі вимог та маніпулювань >>> https://amsfo.com.ua/course/zabezpechennia-na-mezhi-vymoh-ta-manipuliuvan/

© Олена Харламова