Плутанина в МСФЗ 16 «Оренда» і МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» щодо визнання фінрезультату погашення зобов’язань з оренди в прибутку або збитках

Нагадаємо, що МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» не застосовується до прав та обов’язків за договорами оренди, до яких застосовується МСФЗ 16 «Оренда», але з певними виключеннями, передбаченими пунктом 2.1біі. Так, до дебіторської заборгованості за фінансовою орендою (тобто чисті інвестиції у фінансову оренду) та дебіторської заборгованості за операційною орендою, що визнана орендодавцем, застосовуються вимоги МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» щодо припинення визнання та зменшення корисності. Якщо договір оренди містить вбудовані похідні інструменти, то до таких похідних інструментів застосовуються всі вимоги МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» до вбудованих похідних інструментів. І саме цікаве, як сьогодні це виглядає у поточній редакції – до орендних зобов’язань, визнаних орендарем, застосовуються вимоги пункту 3.3.1 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» щодо припинення визнання.

Що ж тут цікавого? Звернемося до змісту пункту 3.3.1 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».

МСФЗ 9 // 3.3.1 Суб’єкт господарювання виключає фінансове зобов’язання (або частину фінансового зобов’язання) зі свого звіту про фінансовий стан тоді й лише тоді, коли воно погашається: тобто тоді, коли зобов’язання, передбачене договором, виконано або анульовано, або коли сплив термін його виконання.

А що робити, якщо виникає різниця між балансовою вартістю погашеного або переданого іншій стороні фінансового зобов’язання (або частини фінансового зобов’язання) і сумою виплаченого відшкодування? Ми ж стикаємося з ситуаціями, коли сума нарахованих зобов’язань одна, а відшкодування інше (наприклад, якась частина оренди прощена)!

Якщо говорити про класичні фінансові зобов’язання (не про орендні), то для таких випадків є чітка норма в МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».

МСФЗ 9 // 3.3.3 Різниця між балансовою вартістю фінансового зобов’язання (або частини фінансового зобов’язання), яке було погашене або передане іншій стороні, та виплаченою компенсацією, включаючи будь-які передані негрошові активи або прийняті зобов’язання, визнається в прибутку або збитку.

І що ми маємо? Орендні фінансові активи і зобов’язання мають особливий статус в МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». Тому загальні правила не можна застосовувати, а слід керуватися спеціальними вказівками. Як от і посилання в пункт 2.1бii МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» на пункт 3.3.1 є, а на 3.3.3 – на сьогодні немає. Виходить, що можна зробити висновок про те, загальне правило про визнання різниці в прибутках і збитках діє для всіх фінансових зобов’язань, за виключенням орендних фінансових зобов’язань. Серед фахівців висловлювалася навіть думка, що орендар, припиняючи визнавати зобов’язання за орендою, повинен відобразити прибуток/збиток від погашення зобов’язання не в прибутку або збитках відповідно до традиційних вимог пункту 3.3.3, а в інший спосіб, наприклад, скоригувавши актив у формі права користування. З метою вирішення цього непорозуміння РСМБО планує додати перехресні посилання до пунктів 2.1бii і 3.3.3 МСФЗ 9 , щоб уникнути плутанини під час послідовного застосування пунктів 3.3.1 і 3.3.3 МСФЗ (IFRS) 9. У разі прийняття такої поправки (а ймовірність цього майже безсумнівна) різниця між балансовою вартістю погашеного або переданого іншій стороні орендного зобов’язання (або його частини) і сумою виплаченого відшкодування, включно з переданими негрошовими активами або прийнятими на себе зобов’язаннями, буде правомірно визнаватися у складі прибутку або збитку поточного звітного періоду. Попередньо ці поправки застосовуватимуться перспективно, але це на зараз це рекомендація. На думку РМСБО, очікувані вигоди від ретроспективного застосування орендарем пропонованої поправки не переважать потенційних витрат. Дочекаємося остаточного варіанту поправок, але вже зараз це знімає гостроту проблеми, яка регулярно обговорюється в професійних колах.

ვებინარები ამ პოსტის თემასთან დაკავშირებით:

ფინანსური ანგარიშგების საერთაშორისო სტანდარტები

საშუალო შეფასება:

0 შეფასება