У договорах з клієнтами компанія може мати «проміжні» залишки: частину робіт виконано, частину виставлено до оплати, частину оплачено авансом, а право на оплату або обов’язок виконати ще не «закриті». На практиці це виливається у два типові ризики:

• по-перше, валове подання одночасно «активу і зобов’язання» за тим самим договором;
• по-друге, плутанина між договірним активом і дебіторською заборгованістю.

МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами» будує подання через чисту позицію за договором у звіті про фінансовий стан.

Чому базова логіка — саме «нетто», а не «валово»

Рада МСБО виходила з того, що за договором з клієнтом право на отримання винагороди та зобов’язання щодо виконання є взаємозалежними:

• право на оплату залежить від виконання суб’єктом господарювання;
• виконання, як правило, триває доти, доки клієнт продовжує платити.

Саме тому решта прав та зобов’язань щодо виконання за договором подається на нетто-основі — або як договірний актив, або як договірне зобов’язання. Це не технічна вимога «для зручності», а спосіб показати економічний зміст: у балансі відображається чиста позиція суб’єкта господарювання щодо клієнта за конкретним договором.

Договірний актив, договірне зобов’язання і дебіторська заборгованість

Договірний актив

• Договірний актив виникає тоді, коли суб’єкт господарювання вже передав товари/послуги (повністю або частково), але право на компенсацію ще не стало безумовним. Тобто для отримання оплати потрібно не лише «дочекатися строку», а ще має настати інша умова (наприклад, приймання/підписання етапу/завершення певного обсягу).

Дебіторська заборгованість

• Дебіторська заборгованість — це безумовне право на компенсацію, коли для отримання оплати потрібно лише, щоб минув час. Саме тому дебіторська заборгованість не повинна змішуватися з договірним активом у поданні та розкриттях: у користувача звітності мають бути різні сигнали щодо кредитного ризику, строків інкасації та характеру права.

Договірне зобов’язання

• Договірне зобов’язання виникає тоді, коли клієнт уже сплатив (або сума підлягає сплаті), але товари/послуги ще не передані. У практиці це часто називають «аванси», але методологічно важливо, щоб у звітності було зрозуміло: йдеться саме про зобов’язання за договором з клієнтом у межах МСФЗ 15.

Приклад: як працює згортання договірного активу і договірного зобов’язання в межах одного договору

Компанія має один договір на надання послуг на суму 12 000 000 грн. У договорі передбачено:

• клієнт сплачує аванс 3 000 000 грн на початку;
• далі оплата здійснюється за етапами після виставлення рахунків.

Станом на 31.12.2025:

• компанія вже виконала робіт на 4 200 000 грн (це сума, яка б відповідала доходу за прогресом виконання);
• з цієї суми клієнту виставлено рахунки лише на 1 500 000 грн; решта 2 700 000 грн може бути виставлена лише після підписання акта приймання етапу (тобто право на оплату ще небезумовне);
• аванс 3 000 000 грн клієнт уже сплатив, але він ще не «відпрацьований» повністю.

Класифікація компонентів до згортання:

ვებინარები ამ პოსტის თემასთან დაკავშირებით:

МСФЗ 15 “Виручка по контрактам з клієнтами” >>> https://amsfo.com.ua/course/webinar-vyruchka-po-kontraktam/

Огляд МСФЗ 15 «Виручка по контрактам з клієнтами» >>> https://amsfo.com.ua/course/ohliad-msfz-15-vyruchka-za-kontraktamy-z-kliientamy/

© ოლენა ხარლამოვა