У нас, консультантів і аудиторів, іноді виникають ситуації, коли відчуваєш себе як в клітці – клітці законів, стандартів, сталих практик, облікових політик, своїх знань і досвіду…. і між цією кліткою і поребриком якась прірва…А вони там, глядачі за поребриком, посміхаються, в очах невинність – показують тобі договір оренди на 1 рік, що пролонгується щороку, на (!) складський комплекс і твердять, що це короткострокова оренда, бо рік же, ви що, не бачите… Або довгостроковий договір позики, де одним рядочком про право позикодавця (пов’язаної особи) вимагати дострокового погашення, а суми захмарні і вимагай-не вимагай – нічого не світить, а вони зачепилися за цей рядочок і цей договір позики у них короткостроковий і не підлягає дисконтування (бо на семінарах говорили – до року не дисконтується, я ж про МСФЗ звісно). Ще і запаси, які лежать роками, от прям точно будуть реалізовані в наступному році – ні-ні-ні знецінювати, які там резерви… І взагалі, пандемія то навколо, а у нас жодної ознаки знецінення необоротних активів, а що бюджети провалені по показниках, та то помилилися, коли рахували… А тут ще й дві облікові політики – одна з січня до травня, друга – з травня по грудень – так законодавство ж змінилось, потрібно було 1 пункт замінити, так ми вирішили, якщо вже перезатверджувати, так все одним махом… так на семінарі сказали, що “змінювати” не можна, а нову редакцію зробити – будь ласка, не заборонено ….І ти розумієш все це безглуздя, але ж це їх нібито “професійне судження”…А як Ви виходите з таких ситуацій?