У сфері міжнародної фінансової звітності принцип доцільності розкриття інформації постійно стикається з практичним обмеженням: витратами на її підготовку. Хоча концептуальна основа МСФЗ не розглядає витрати як якісну характеристику фінансової інформації, вона визнає їх обмеженням, що впливає на обсяг, глибину і детальність звітності. Пропонуємо розглянути, як Рада МСБО (РМСБО) підходить до питання обмеження витрат у процесі розробки стандартів, як цей принцип застосовується на практиці та чому він відіграє важливу роль у досягненні балансу між користю та ресурсними витратами.

Сутність обмеження витрати/вигоди

Параграф 2.39 Концептуальної основи прямо визначає витрати як обмеження щодо обсягу фінансової інформації, яку можна надати у звітності. Йдеться не лише про прямі фінансові витрати підприємства на підготовку звітності, а й про ширше коло ресурсів: час, кадрові ресурси, технологічну інфраструктуру. Навіть якщо інформація є релевантною і достовірною, її надання буде виправдане лише за умови, що очікувані вигоди для користувачів перевищують витрати на її підготовку.

КОФО
2.39 Вартість є поширеним обмеженням на інформацію, яка може бути надана у фінансовій звітності. Подання фінансової інформації у звітності пов’язане з витратами, і важливо, щоб ці витрати були виправдані вигодами від подання у звітності такої інформації.

Важливо зазначити, що витрати — це не характеристика самої інформації, а характеристика процесу її створення. Це ключова різниця, яка підкреслює прагматичну природу підходу РМСБО: не йдеться про відмову від якісних вимог, а про їхню економічну обґрунтованість.

Хто несе витрати — і хто отримує вигоди

У контексті стандартів МСФЗ витрати і вигоди розподіляються нерівномірно між учасниками ринку. Згідно з параграфом 2.40, саме постачальники фінансової інформації — підприємства — несуть основні витрати на збирання, обробку, перевірку і поширення звітності. Водночас користувачі, зокрема інвестори, кредитори, аналітики, опосередковано сплачують ці витрати через нижчі прибутки або вищі витрати на аналіз даних. Якщо звітність не надає необхідної інформації, користувачі змушені шукати її самостійно або оцінювати, що також генерує витрати.

КОФО
2.40 Надавачі фінансової інформації більшість своїх зусиль витрачають на збір, обробку, перевірку та розповсюдження фінансової інформації, проте всі ці витрати зрештою лягають на користувачів у формі зменшеного прибутку. Користувачі фінансової інформації також несуть витрати на аналіз та тлумачення наданої інформації. Якщо необхідна інформація не надана, користувачі несуть додаткові витрати, щоб отримати інформацію в іншому місці або оцінити її.

З іншого боку, вигоди мають системний ефект. Якісна звітність, що є релевантною і правдиво відображає економічну сутність операцій, підвищує довіру до підприємства, полегшує прийняття рішень, знижує інформаційні ризики. Як наслідок, зростає ефективність ринків капіталу та знижується вартість капіталу для економіки загалом.

Обмеження витрат як елемент процесу стандартотворення

РМСБО у своїй діяльності постійно враховує обмеження витрат при розробці та перегляді стандартів. Зокрема, в параграфах 2.42–2.43 описано, що під час оцінки доцільності введення нових вимог Рада збирає інформацію про потенційні витрати та вигоди як від постачальників, так і від користувачів звітності.

Цей процес передбачає не лише загальні консультації, а й структуровані інструменти: польові тести, пілотні проєкти, опитування, кількісне та якісне оцінювання. Пункт BC2.74 з Основи для висновків свідчить, що саме такі запити до зацікавлених сторін неодноразово призводили до змін у проєктах стандартів. Наприклад, Рада могла зменшити обсяг розкриттів або спростити методики обліку, не знижуючи суттєво корисності інформації.

Проте РМСБО не розглядає ці оцінки у відриві. Через суб’єктивність сприйняття користі різними сторонами Рада орієнтується не на окремі підприємства, а на загальну користь для фінансової звітності в масштабах усієї економіки. Це дозволяє уникати перекосу в бік надмірного розкриття або, навпаки, надто обмеженої звітності, орієнтованої лише на великі компанії або публічні акціонерні товариства.

ВАЖЛИВО: РМСБО самостійно здійснює оцінку обґрунтованості витрат при розробці та оновленні стандартів, оскільки саме вона несе відповідальність за визначення того, яка інформація є надмірно витратною, а яка – виправданою з огляду на її користь. Укладачі звітності не мають повноважень самостійно визначати, що вважати надмірно витратним — ці оцінки є виключною компетенцією РМСБО.

Різний вплив для різних категорій підприємств

Параграф 2.43 підкреслює, що, незважаючи на спільний підхід до оцінки витрат і вигод, він не завжди призводить до єдиних вимог для всіх суб’єктів. РМСБО допускає відмінності у звітності залежно від:

• розміру підприємства;
• способу залучення капіталу (публічного або приватного);
• складу та потреб користувачів;
• галузевих чи регіональних особливостей.

Це підґрунтя для існування спрощених підходів, таких як Стандарт для МСП або новий стандарт МСФЗ 19 для дочірніх компаній без публічної підзвітності, які зберігають загальні принципи МСФЗ, але мінімізують розкриття.

Практичні дискусії навколо застосування обмеження витрат

У професійному середовищі тривають активні обговорення щодо того, як саме слід тлумачити принцип обмеження витрат на практиці та хто саме має право його застосовувати. Узагальнення основних позицій дозволяє зробити кілька важливих уточнень.

По-перше, обмеження витрат розглядається як інструмент для розробників стандартів, а не для суб’єктів звітування. Це означає, що підприємства не можуть посилатися на надмірні витрати як підставу для відступу від вимог чинних стандартів МСФЗ. Сам факт затвердження стандарту свідчить про те, що Рада МСБО вже врахувала витрати та визнала їх обґрунтованими у співвідношенні до очікуваних вигод.

По-друге, у межах стандартів може передбачатися диференціація вимог для різних типів підприємств, з огляду на їх розмір, публічний статус або особливості користувачів звітності. Однак таке розрізнення є наслідком рішень Ради МСБО, а не власної ініціативи суб’єкта звітування. Самостійне звуження обсягу розкриття через витратність процесу є недопустимим.

По-третє, хоча в окремих обговореннях звучить ідея про взаємозв’язок між матеріальністю і обмеженням витрат, ці поняття мають різну природу. Матеріальність стосується характеристики інформації, а обмеження витрат — це характеристика процесу її надання. Вони можуть взаємодіяти, але не є взаємозамінними.

Нарешті, приклади надмірних витрат на відповідність вимогам стандартів зазвичай залежать від конкретних обставин окремого підприємства. Стандарти розробляються з урахуванням середньої спроможності ринку, і їхні вимоги не мають створювати надмірного тиску в типових умовах. Тому загальне правило полягає в тому, що положення МСФЗ є обов’язковими до виконання незалежно від індивідуальних витрат, якщо лише не передбачено винятків або спрощень у самому стандарті.

Критичні моменти при застосуванні обмеження витрат

Попри чітко сформульовані принципи, застосування обмеження витрат на практиці породжує низку викликів:

• Відсутність єдиної методики оцінки витрат. Хоча Рада вдається до кількісної оцінки, такі витрати часто є оцінками, що базуються на припущеннях або неповній інформації.
• Ризик недооцінки непрямих вигод. Користь від звітності може виявитися опосередкованою або відстроченою, що ускладнює її оцінювання.
• Динамічність технологій. Зі зростанням ролі XBRL, автоматизованого збору даних, ERP-систем — витрати на звітність суттєво змінюються, а отже, змінюється і сама межа обмеження витрат.

Achoimre

Принцип обмеження витрат не надає підприємствам права самостійно обмежувати обсяг звітної інформації чи відхилятися від вимог стандартів. Його застосування є виключною компетенцією РМСБО на етапі розробки або перегляду стандартів. Укладачі звітності не повинні зловживати цим поняттям як аргументом для уникнення розкриттів чи спрощення обліку. Якщо стандарт містить певні вимоги, це означає, що їх доцільність уже була оцінена з урахуванням витрат і вигод. Таким чином, посилання на обмеження витрат не може бути виправданням для невиконання положень МСФЗ.

Seimineáir ghréasáin a bhaineann le hábhar an phoist seo:

МСФЗ-звітність: основи професійної практики >>> https://amsfo.com.ua/course/msfz-zvitnist-osnovy/

© Olena Kharlamova