Міжнародні стандарти фінансової звітності є живим організмом, який постійно еволюціонує під впливом економічних викликів, змін у бізнес-моделях та регуляторних умовах. Важливу роль у підтримці єдності застосування стандартів відіграє Комітет з інтерпретацій МСФЗ, що регулярно публікує висновки (agenda decisions) щодо складних питань, з якими стикаються бухгалтери на практиці.

У травні 2025 року вийшов новий збірник висновків Комітету з інтерпретацій МСФЗ (IFRIC) за період з листопада 2024 року до квітня 2025 року (Volume 12). У цьому документі Комітет детально розглянув кілька проблемних питань застосування МСФЗ та пояснив, чому додаткові зміни до стандартів не були рекомендовані.

У період з листопада 2024 року по квітень 2025 року Комітет з інтерпретацій міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRIC) ухвалив низку важливих рішень щодо порядку денного, які вплинуть на подальшу практику застосування МСФЗ. Наш огляд присвячений аналізу таких рішень, їх впливу на фінансову звітність підприємств та рекомендаціям для практиків щодо уникнення типових помилок.

Роль та значення рішень IFRIC для практики

Рішення IFRIC щодо порядку денного не вносять змін до самих стандартів, але мають важливе практичне значення, оскільки пояснюють, як застосовувати існуючі вимоги МСФЗ до конкретних ситуацій. Така деталізація допомагає уникнути різночитань та сприяє більш уніфікованому підходу до складання фінансової звітності.

Ключові рішення IFRIC у 2024-2025 роках

Розглянемо найбільш важливі рішення, які були ухвалені Комітетом IFRIC у цей період.

Гарантії, видані за зобов’язаннями інших суб’єктів господарювання (IFRS 9, IFRS 15, IFRS 17, IAS 37)

Одним з найбільш дискусійних питань стало застосування МСФЗ до гарантій, які підприємства надають щодо зобов’язань своїх спільних підприємств, асоційованих компаній чи інших третіх осіб. Залежно від специфіки умов гарантії може бути застосовано кілька різних стандартів: МСФЗ 9, МСФЗ 17, МСФЗ 15 чи МСБО 37.

У своєму рішенні IFRIC зазначив, що стандарти МСФЗ не містять єдиного визначення терміну «гарантія», тому підприємства мають керуватись детальним аналізом умов конкретної гарантії та сферою застосування відповідних стандартів.

Комітет наголосив, що першочергово слід оцінити, чи відповідає видана гарантія визначенню фінансової гарантії згідно з IFRS 9. Фінансова гарантія — це контракт, який вимагає від емітента здійснювати платежі для відшкодування збитків власника, спричинених невиконанням боржником умов боргового інструменту. Комітет зазначив, що рішення про те, чи є гарантія фінансовою гарантією, приймається на основі професійного судження.

Якщо гарантія не є фінансовою, підприємству потрібно визначити, чи підпадає вона під сферу застосування IFRS 17 як страхового контракту. Якщо гарантія не відповідає жодному з цих визначень, застосовуються інші стандарти (наприклад, IFRS 15, якщо гарантія надана клієнту, або IAS 37, якщо йдеться про забезпечення чи умовні зобов’язання).

Важливий висновок полягає у тому, що підприємства повинні ретельно аналізувати умови договору і приймати обґрунтоване рішення щодо стандарту, що застосовується. Підприємствам варто уважно ставитися до укладання таких договорів, ретельно аналізуючи умови та можливі наслідки для фінансової звітності, адже неправильна класифікація гарантій може суттєво вплинути на фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Комітет також визнав, що існує різночитання терміну «борговий інструмент» і це питання буде додатково вивчене Радою МСБО.

Визнання виручки від плати за навчання (IFRS 15)

Комітет IFRIC також розглянув питання, пов’язане із періодом визнання виручки від плати за навчання освітніми установами. Згідно з IFRS 15, така виручка визнається упродовж періоду надання послуги. Питання виникло через наявність літніх канікул і супутніх періодів, коли академічний персонал не надає послуг.

IFRIC дійшов висновку, що в практиці немає суттєвих розбіжностей, а будь-які відмінності виникають лише через специфіку діяльності установ, а не через методологічні різночитання. Комітет підтвердив, що визнання виручки має здійснюватися відповідно до реального надання послуг і не потребує додаткових стандартів чи тлумачень.

Класифікація грошових потоків за маржевими платежами (IAS 7)

Інше цікаве рішення стосувалося того, як слід класифікувати у звіті про рух грошових коштів маржеві платежі, що здійснюються за контрактами на купівлю-продаж товарів із заздалегідь визначеною ціною та майбутньою датою виконання. Йшлося про договори, де грошові внески не є частковим розрахунком контракту, а лише забезпеченням, залежним від коливань ринкової вартості контракту.

Комітет дійшов висновку, що питання не є поширеним і суттєвим, і тому не потребує стандартного проєкту. Це означає, що чинні вимоги IAS 7 є достатніми, і підприємствам варто уважніше ставитись до класифікації таких потоків, зважаючи на цілі укладення угоди (операційна, хеджування чи торгова діяльність).

Визнання нематеріальних активів унаслідок витрат на кліматичні цілі (IAS 38)

Ще одна тема, яка привернула увагу Комітету — витрати підприємств на кліматичні ініціативи (придбання вуглецевих кредитів, витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи). Питання полягає в тому, чи можуть ці витрати визнаватися як нематеріальні активи відповідно до МСБО 38.

Комітет розглянув конкретний кейс, у якому компанія прийняла зобов’язання знизити викиди до 2030 року і понесла значні витрати на придбання вуглецевих кредитів та розробку інноваційних програм.

Комітет дійшов висновку, що немає широкого різночитання щодо того, чи можна капіталізувати витрати на дослідження і розробки відповідно до IAS 38. Витрати, що не відповідають критеріям для визнання нематеріальних активів, повинні визнаватись у витратах періоду. Водночас питання обліку придбання вуглецевих кредитів Комітет вирішив не розглядати, оскільки Рада МСБО планує включити це питання до свого наступного консультування.

Це свідчить про зростаюче значення кліматичних аспектів для обліку, і бухгалтерам варто уважно стежити за цим напрямком розвитку стандартів.

Загальні висновки та рекомендації для бухгалтерів і аудиторів

Незважаючи на те, що більшість питань IFRIC вирішив не включати до порядку денного для зміни стандартів, рішення містять важливі пояснення щодо застосування чинних норм. Вони свідчать про те, що детальний аналіз фактів і обставин, умов договорів і ретельний підхід до вибору стандарту є обов’язковими.

Практикам важливо:

• Уважно стежити за рішеннями IFRIC, які є важливими орієнтирами для застосування стандартів.
• Ретельно аналізувати умови контрактів і використовувати професійне судження.
• Враховувати, що питання, які можуть видаватись незрозумілими, часто вирішуються шляхом глибшого вивчення вимог чинних стандартів, а не очікуванням змін чи уточнень від МСБО.

Таким чином, рішення IFRIC є важливим інструментом, що допомагає бухгалтерським та аудиторським спільнотам досягати більшої узгодженості та якості в застосуванні МСФЗ.

Бажаєте глибоко розбиратися в тонкощах МСФЗ? Радимо долучатися до універсального курсу формування експертності та поглиблених компетенцій “МСФЗ-Профі” >>> https://lp.amsfo.com.ua/msfz-profi/

© Olena Kharlamova