Глобальний виклик зміни клімату стимулював компанії у всьому світі до реалізації амбітних зобов’язань щодо зниження викидів парникових газів. Такі ініціативи, часто відомі як «зобов’язання до 2030 року», включають значні витрати на придбання вуглецевих кредитів та інноваційні програми для створення стійких рішень. Ці витрати викликають серйозне питання у бухгалтерів та фінансових експертів: чи можна їх визнавати як нематеріальні активи відповідно до положень МСБО 38? Щоб знайти відповідь, необхідно глибоко проаналізувати визначення, принципи та критерії, закладені в МСБО 38, і зрозуміти, як вони співвідносяться з витратами на кліматичні ініціативи.

Зобов’язання щодо клімату та їхній вплив на бухгалтерський облік

Зобов’язання щодо клімату стають центральною темою корпоративних стратегій сталого розвитку. Ці зобов’язання зазвичай включають публічні заяви про скорочення викидів, розробку інноваційних рішень та виділення ресурсів на екологічну стійкість. Вони також відображають ширшу відповідальність перед зацікавленими сторонами, включаючи інвесторів, споживачів і регуляторів, які дедалі більше вимагають прозорості в питаннях впливу на довкілля. Однак відображення таких зобов’язань у фінансовій звітності становить виклик, особливо у визначенні, чи відповідають витрати критеріям визнання нематеріальних активів.

Визнання витрат як нематеріальних активів згідно з МСБО 38 залежить від декількох чинників. Зокрема, такі витрати мають створювати активи, які є ідентифікованими, контрольованими суб’єктом господарювання та здатними генерувати майбутні економічні вигоди. Додатково, витрати на такі активи повинні бути достовірно виміряними для забезпечення точного звітування. Основна складність полягає в застосуванні цих критеріїв до специфічних кліматичних витрат, таких як вуглецеві кредити та інтелектуальна власність, створена через інноваційні програми.

Вуглецеві кредити як нематеріальні активи

Вуглецеві кредити є ключовим інструментом досягнення цілей щодо зменшення викидів. Вони представляють торговані одиниці уникнених або видалених викидів, які компанії купують або генерують, щоб компенсувати свій вплив на довкілля. Вуглецеві кредити тісно відповідають визначенню нематеріальних активів за МСБО 38. Вони не мають фізичної форми, але володіють ідентифікованими та вимірюваними характеристиками. Володіння такими кредитами надає компаніям контроль над їх використанням, включаючи списання для виконання нормативних вимог, продаж на активних ринках або зберігання для майбутнього використання.

Визнання вуглецевих кредитів як активів залежить від їх здатності генерувати майбутні економічні вигоди. Ці вигоди можуть проявлятися у вигляді дотримання регуляторних вимог, уникнення штрафів або навіть покращення відносин із зацікавленими сторонами. Крім того, можливість торгувати вуглецевими кредитами на активних ринках додає економічного виміру, що узгоджується з критеріями визнання за МСБО 38. Витрати, пов’язані з придбанням вуглецевих кредитів, зазвичай є достовірно вимірюваними, оскільки базуються на цінах, сплачених під час транзакцій, або встановлених ринкових вартостях.

Після визнання вуглецеві кредити підлягають специфічному обліку, залежно від їх мети. Наприклад, для кредитів, що утримуються для виконання майбутніх зобов’язань або торгівлі, строк їх корисного використання може вважатися невизначеним, що вимагає регулярного перегляду на предмет знецінення. Такий невизначений строк використання зазвичай виключає амортизацію, натомість відповідаючи принципам оцінки за справедливою вартістю.

Інтелектуальний капітал, створений через інноваційні програми

Інноваційні програми є ще однією важливою статтею витрат для компаній, які прагнуть виконати кліматичні зобов’язання. Ці програми спрямовані на створення нових технологій, покращення операційної діяльності або розробку інтелектуальної власності для підтримки цілей сталого розвитку. Інтелектуальний капітал, створений у рамках цих програм, є потенційним кандидатом для визнання за МСБО 38 за умови дотримання необхідних критеріїв.

Інтелектуальний капітал охоплює широкий спектр результатів, включаючи патенти, авторські права та власні технології. Ці активи зазвичай ідентифікуються через юридичні або договірні права і контролюються суб’єктом господарювання, який їх розробляє або придбає. Їхній внесок у майбутні економічні вигоди очевидний через економію витрат, конкурентні переваги або генерування доходів від ліцензування чи продажу таких інновацій.

Розмежування між дослідженнями та розробками є ключовим у цьому контексті. МСБО 38 вимагає, щоб витрати, понесені на стадії досліджень, коли основною метою є здобуття нових знань, визнавалися витратами. Однак після переходу інновації до стадії розробки, коли основна увага зосереджена на створенні придатних для використання рішень, витрати можуть капіталізуватися як нематеріальні активи. Такий перехід вимагає ретельної документації для забезпечення відповідності МСБО 38.

Оцінка інтелектуального капіталу, створеного через інноваційні програми, передбачає відстеження витрат, пов’язаних із розробкою, зокрема заробітної плати працівників, послуг третіх сторін і витрат на матеріали. Після визнання ці активи також можуть підлягати переоцінці, особливо якщо з’являються активні ринки для такої інтелектуальної власності.

Виклики у застосуванні МСБО 38 до витрат, пов’язаних із кліматом

Попри відповідність вуглецевих кредитів та інтелектуального капіталу критеріям МСБО 38, існують певні виклики у їх застосуванні. Одним із головних є професійне судження, необхідне для розмежування між стадіями досліджень і розробок. Визначення моменту, коли розробка починається і майбутні економічні вигоди стають імовірними, може бути суб’єктивним і залежить від конкретних обставин проєкту.

Ще однією проблемою є відмінності в галузевих практиках. Різні галузі можуть мати різні підходи до капіталізації витрат на розробки, що призводить до розбіжностей у застосуванні. Наприклад, фармацевтичні компанії можуть відкладати капіталізацію до моменту отримання регуляторного дозволу, тоді як нафтогазові компанії можуть капіталізувати раніше.

Ринки для вуглецевих кредитів та інтелектуальної власності також знаходяться у процесі становлення. У деяких випадках відсутність активних ринків ускладнює процес оцінки за справедливою вартістю. Крім того, компанії повинні бути готові до регулярного перегляду цих активів, щоб забезпечити їх відповідність поточним ринковим умовам.

Ширші наслідки для зацікавлених сторін

Визнання витрат, пов’язаних із кліматичними ініціативами, як нематеріальних активів має значні наслідки для зацікавлених сторін. Це підвищує прозорість, надаючи чіткіше уявлення про те, як компанії розподіляють ресурси для досягнення цілей сталого розвитку. Для інвесторів така прозорість зміцнює довіру, оскільки вони можуть краще розуміти економічні вигоди від таких інвестицій. Регулятори та споживачі також отримують гарантії того, що компанії справді дотримуються своїх екологічних зобов’язань.

З ширшої перспективи визнання таких активів сприяє інтеграції сталого розвитку в бізнес-стратегії. Це спонукає компанії узгоджувати свою фінансову звітність із цілями сталого розвитку, створюючи цілісну та привабливу для зацікавлених сторін історію.

Результати розгляду питання Комітетом з тлумачень МСФЗ (IFRIC)

26 листопада 2024 року Комітет з тлумачень МСФЗ обговорив запит щодо відповідності витрат суб’єкта господарювання на вуглецеві кредити, дослідницьку діяльність та розробку критеріям визнання нематеріальних активів згідно з МСБО 38. Розгляд базувався на фактичній моделі, де суб’єкт господарювання взяв на себе кліматичні зобов’язання до 2030 року, здійснив низку позитивних дій і залучив ресурси для досягнення своїх цілей.

Комітет звернув увагу на те, що, хоча витрати на дослідницьку діяльність і розробки можуть відповідати вимогам МСБО 38, докази вказують на відсутність суттєвих розбіжностей у практиці обліку таких витрат. У свою чергу, питання обліку вуглецевих кредитів розглядається в межах окремого дослідження, яке проводить Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB), зокрема щодо механізмів ціноутворення на забруднюючі речовини (PPM).

На основі зібраних даних Комітет дійшов висновку, що проблема не має широкомасштабного впливу, тому вирішив не додавати проект нормування до свого робочого плану. Замість цього питання залишатиметься у фокусі досліджень IASB, результати яких очікуються на наступних засіданнях.

Висновок

Визнання нематеріальних активів, що виникають через кліматичні зобов’язання, є важливим етапом у сучасній фінансовій звітності. Застосування МСБО 38 до витрат на вуглецеві кредити та інноваційні програми дозволяє точніше відображати вартість ініціатив сталого розвитку. Однак це вимагає уважного застосування принципів стандарту, зваженого судження та регулярного перегляду відповідно до змін ринку й нормативних умов.

Webinaires pertinents en rapport avec le sujet de cet article :

“Нематеріальні активи: путівник з обліку та подання в МСФЗ-звітності”

© Olena Kharlamova