Міжнародні стандарти аудиту (МСА) прямо не розглядають банкрутство або платоспроможність у цих конкретних термінах, але вони охоплюють пов’язані з ними концепції, особливо з точки зору оцінки здатності суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

Передусім, на початку аудиторської перевірки аудитор має визначитися з Концептуальною основою та її прийнятністю, а вона залежіть від упевненості в безперервності діяльності. Адже ми знаємо, що фінансова звітність зазвичай складається на основі припущення про безперервність діяльності компанії, що звітує, та про те, що ця діяльність триватиме в передбачуваному майбутньому. Отже, приймається припущення про те, що компанія не має ні наміру, ні потреби в початку процедури ліквідації або в припиненні діяльності. Якщо ж такий намір або така потреба має місце, може постати необхідність складання фінансової звітності на іншій основі. Тому, аудитору слід ретельно проаналізувати стан компанії і визначитися з Концептуальною основою та оцінити її прийнятність при прийнятті завдання.

МСБО 1 “Подання фінансової звітності” також вимагає складання фінансової звітності на основі припущення про безперервність діяльності, крім випадків, коли керівництво має намір ліквідувати суб’єкт господарювання або припинити діяльність, або не має інших реальних альтернатив цьому. Якщо існують значні сумніви щодо здатності суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, вони повинні бути розкриті. Таке розкриття має вирішальне значення, оскільки стосується питань платоспроможності.

МСА 570 (переглянутий) “Безперервність” вимагає від аудиторів розглянути, чи існують події або умови, які можуть поставити під значний сумнів здатність компанії продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Аудитор повинен проаналізувати оцінки та плани управлінського персоналу, щоб виявити суттєві невизначеності, які можуть призвести до значних сумнівів щодо здатності компанії продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Якщо такі невизначеності виявлені і не розкриті належним чином у фінансовій звітності, аудитор повинен відповідним чином модифікувати аудиторську думку.

МСА 240 “Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності” містить міркування для аудиторів щодо ризику суттєвого викривлення внаслідок шахрайства, яке може включати шахрайську фінансову звітність, призначену для приховування поганого фінансового стану суб’єкта господарювання, потенційно пов’язаного з питаннями неплатоспроможності.

У МСА 250 “Розгляд законів та нормативних актів при аудиті фінансової звітності” зазначено, що аудитори повинні розглянути, як дотримання законів і нормативних актів може суттєво вплинути на фінансову звітність. Це може включати закони про банкрутство та фінансові вимоги щодо платоспроможності.

МСА 520 “Аналітичні процедури” визначає, що аудитори повинні застосовувати аналітичні процедури на етапах планування та огляду аудиту. Аналітичні процедури можуть допомогти виявити наявність незвичайних операцій або подій, а також сум, коефіцієнтів і тенденцій, які можуть вказувати на питання, що мають вплив на фінансову звітність та аудит. У контексті ризиків банкрутства ці процедури допомагають виявити відхилення від очікуваних тенденцій, таких як погіршення ліквідності, погіршення коефіцієнтів заборгованості або інші показники фінансового стресу.

Хоча в МСА немає конкретної згадки про банкрутство, в стандартах притаманна увага до ризиків, пов’язаних з безперервністю діяльності, таких як ті, що можуть призвести до банкрутства. Аналітичні процедури можуть допомогти виявити ознаки, що вказують на ризики банкрутства, такі як значні операційні збитки, від’ємні грошові потоки, порушення кредитних ковенант тощо. Якщо ці ризики є значними і пов’язані з невизначеністю щодо безперервності діяльності, вони дійсно повинні бути розглянуті в аудиторському звіті.

МСА зосереджені на забезпеченні того, щоб аудитори оцінювали та повідомляли про умови, які можуть означати ризик банкрутства або неплатоспроможності і розглядають ці поняття через призму аудиторських процедур, пов’язаних з оцінкою безперервності діяльності та виявленням суттєвих викривлень або шахрайства.

Аудиторам варто пам’ятати і вимоги МСБО 10 “Події після звітного періоду”, який стосується обліку та розкриття інформації про події, що відбуваються між звітною датою та датою затвердження фінансової звітності до випуску. До таких подій відносяться будь-які події, які можуть вплинути на платоспроможність компанії або призвести до банкрутства.

Врешті-решт, аудитори дійсно повинні висловлювати застереження в аудиторському звіті, якщо існують значні невизначеності щодо здатності суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, що може включати висловлення думки про ймовірність банкрутства, якщо такі ризики виявлені за допомогою аналітичних процедур. Ці обов’язки є частиною забезпечення якості, точності, повноти та прозорості аудиту відповідно до МСА. У свою чергу МСФЗ 7 “Фінансові інструменти: Розкриття інформації” вимагає розкриття інформації про фінансові ризики та способи управління ними. Сюди входять кредитний ризик, ризик ліквідності та ринковий ризик, які мають відношення до платоспроможності та фінансової стабільності суб’єкта господарювання, і твердження щодо них аудитори також мають перевірити.  Актуалізувати знання щодо оцінки неплатоспроможності та навички виявлення загроз банкрутства Вам допоможе вебінар з серії освітніх заходів безперервного навчання аудиторів “Діагностика ознак неплатоспроможності та загроз банкрутства організації” >>> https://amsfo.com.ua/course/diahn-oznak-neplatospromozhnosti/

© Olena Kharlamova