Останнім часом у світовому бізнес-середовищі спостерігається значний рух у бік сталого розвитку та екологічної відповідальності. Компанії з різних секторів економіки ставлять перед собою амбітні цілі, спрямовані на скорочення або компенсацію своїх викидів парникових газів (ПГ). Цей поворот у бік сталого розвитку, хоча і заслуговує на похвалу, вносить складні міркування у сферу фінансової звітності, зокрема, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Питання про те, як ці зобов’язання, пов’язані з кліматом, взаємодіють з вимогами МСБО 37 “Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи”, було предметом численних дискусій та аналізу.

В основі цієї дискусії лежить поняття “конструктивного зобов’язання”. МСБО 37 визначає конструктивне зобов’язання як зобов’язання, що виникає внаслідок дій суб’єкта господарювання, за допомогою яких він вказує іншим сторонам на те, що він візьме на себе певні обов’язки. Це створює обґрунтовані очікування у цих сторін, що суб’єкт господарювання виконає ці обов’язки. Раду з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО) попросили роз’яснити, чи є публічне зобов’язання суб’єкта господарювання скоротити або компенсувати свої викиди парникових газів таким конструктивним зобов’язанням.

РМСБО розглянула суб’єкт господарювання, виробника побутових товарів, який публічно зобов’язався скоротити свої поточні викиди парникових газів на 60% до 20Х9 року, а решту компенсувати шляхом придбання та погашення вуглецевих кредитів. Це зобов’язання, підкріплене детальним планом модифікації методів виробництва. Дана ситуація породжує кілька питань з бухгалтерського обліку:

• Чи створює це зобов’язання конструктивне зобов’язання?
• Якщо так, то чи відповідає це зобов’язання критеріям визнання забезпечення згідно з МСБО 37?
• Як слід обліковувати витрати, необхідні для погашення цього зобов’язання?

Аналіз РМСБО, проведений на основі наведеної схеми фактів, ілюструє, що те, чи створює заява суб’єкта господарювання про зобов’язання конструктивне зобов’язання, залежить від специфіки зобов’язання та супутніх обставин. Зобов’язання перед громадськістю в цілому, наприклад, скорочення викидів парникових газів, підпадає під цю складну сферу, що вимагає ретельного судження.

Забезпечення визнається згідно з МСБО 37, коли існує теперішнє зобов’язання, що виникло внаслідок минулих подій, ймовірний відтік ресурсів для погашення зобов’язання, а також може бути зроблена достовірна оцінка цього зобов’язання. У контексті кліматичних зобов’язань варто сфокусуватися на наступному.

Поточне зобов’язання – на момент складання звіту не існує поточного зобов’язання, оскільки воно стосується майбутніх операцій. Зобов’язання виникає лише тоді, коли здійснюються конкретні дії на виконання зобов’язання.

Ймовірний відтік ресурсів – модифікація методів виробництва не призводить до відтоку ресурсів, що вимагає створення забезпечення. Однак придбання та погашення вуглецевих квот для компенсації викидів створює такий відтік.

Надійна оцінка – як правило, має бути можливість оцінити вартість цих зобов’язань, що дозволить визнати забезпечення.

Видатки, необхідні для погашення визнаного забезпечення, зазвичай розглядаються як витрати. Однак, якщо вони призводять до отримання активу, їх можна визнавати як частину собівартості цього активу. Ця відмінність має вирішальне значення для забезпечення того, щоб фінансова звітність точно відображала характер і вплив витрат на фінансовий стан суб’єкта господарювання.

Окрім визнання забезпечень, зобов’язання зі скорочення або компенсації викидів парникових газів можуть впливати на оцінку інших активів і зобов’язань та вимагати додаткового розкриття інформації. Ці дії, спрямовані на виконання зобов’язань зі сталого розвитку, можуть по-різному впливати на фінансову звітність, виходячи з принципів та вимог МСФЗ.

Обговорення РМСБО щодо зобов’язань, пов’язаних зі зміною клімату, відповідно до МСБО 37, є цінним керівництвом для організацій, які намагаються розібратися в складнощах обліку таких зобов’язань. Хоча принципи МСФЗ забезпечують міцну основу для визначення того, коли і як визнавати забезпечення і пов’язані з ними витрати, нюанси цих зобов’язань вимагають від організацій застосування суджень. Шлях до сталого розвитку змінює обліковий ландшафт, підкреслюючи важливість прозорості, підзвітності та адаптивності фінансової звітності.

Оскільки компанії продовжують брати на себе сміливі зобов’язання щодо зменшення впливу на навколишнє середовище, роль фінансової звітності у відображенні та інформуванні про ці зусилля стає все більш важливою. Як для початківців, так і для досвідчених професіоналів у сфері МСФЗ розуміння тонкощів обліку зобов’язань, пов’язаних з кліматом, є важливим з професійної точку зору і ці знання і надалі будуть набувати актуальності. Це не лише забезпечує дотримання чинних стандартів, але й сприяє формуванню більш сталого та фінансово відповідального ведення бізнесу.

Ми будемо слідкувати та інформувати про подальші кроки в цьому напрямку на сторінках нашого веб-журналу «ВСЕ про МСФЗ» https://amsfo.com.ua/news/

© Olena Kharlamova