Позика працівнику – це фінансовий інструмент і його визнання, класифікація і оцінка регулюються МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». Те, що позика видана на безвідсоткових умовах, потребує професійного судження.

Параграф Б5.1.1 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» вимагає оцінювати справедливу вартість довгострокової позики, на яку не нараховуються проценти, за теперішньою вартістю всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за переважною ринковою ставкою (ставками) відсотка для подібного інструмента (подібного з точки зору валюти, строку, типу ставки відсотка й інших чинників) із аналогічним кредитним рейтингом. Тут можуть бути різні професійні судження щодо того, яка ставка є прийнятною – кредитна для компанії, депозитна для компанії чи кредитна для фізичної особи. Не наполягаючи на жодній з них наведемо вимогу МСФЗ 15 «Виручка…» щодо вибору ставки дисконтування – «…ставка відображатиме кредитні характеристики сторони, яка одержує фінансування за договором…».  Вибір ставки дисконтування – це облікова політика і цей вибір не є предметом обговорення в цьому дописі.  Не сперечаючись, просто в даному конкретному прикладі візьмемо переважну ринкову ставку за даними НБУ по кредитам для фізичних осіб, яка за листопад 2022 року склала 29,8823%.

В цьому контексті хочемо звернути увагу на те, що нещодавно Комітет з тлумачень розглядав питання житлових позик працівникам. В ході обговорення одна зі сторін, що представляє групу регуляторів ринку цінних паперів, повідомила, що існує досвід, коли компанії первісно оцінювали позики працівникам за номінальною вартістю, не дисконтуючи їх на пільгові відсоткові ставки. Обґрунтування такої практики полягало в тому, що пільгові відсоткові ставки є загальноприйнятою ринковою практикою для позик працівникам. Однак різниця між номінальною та справедливою вартістю позик була несуттєвою. В наших умовах при ставках майже 30% різниця між номінальною і теперішньою вартістю є досить суттєвою, тому не рекомендуємо ігнорувати цю різницю, не використовувати облік за номінальною вартістю, а все ж таки визнавати, як будь-який інший фінансовий актив за справедливою вартістю, яка представляє собою теперішню вартість майбутніх грошових потоків.

МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» у свою чергу встановлює, що будь-яка додаткова сума, надана в кредит, є витратою або зменшує дохід, якщо вона не відповідає критеріям для визнання як актив якогось іншого типу. Тобто різниця між номінальною і теперішньою вартістю має визнаватися у звіті про сукупний дохід в якості витрат.

А що означає «відповідає критеріям для визнання як актив якогось іншого типу»?

Ще раз повернемося до згаданого вище обговорення Комітетом з тлумачень пільгових кредитів працівникам. Так, в ході обговорення з’ясувалося, що у світі існує практика (це не вимоги МСФЗ) визнання різниці між номінальною і теперішньою вартістю позики як передплаченої винагороди працівнику (умовно – дебіторська заборгованість за розрахунками  з працівниками) та амортизація її протягом меншого з таких строків – або очікуваного строку зайнятості працівника, або строку позики. А якщо працівник раптом звільняється до повного погашення позики, залишок умовної «дебіторки» працівника визнається витратами невідкладно. Слід враховувати, що визнання витрат буде в кожному періоді нівелюватися визнанням доходів. Це якщо потрібна аргументація для розробки власної облікової політики у випадках, якщо ваше професійне судження сходиться до того, що пряма норма МСФЗ в даному випадку відсутня. Хоча це спірний висновок.

Ще один цікавий аргумент в цьому контексті. Наприклад, KPMG вважає, що в МСФЗ відсутні прямі вказівки щодо порядку обліку безвідсоткових (або пільгових) позик працівникам. На думку KPMG, вибір між витратами або капіталізацією (умовної «дебіторки» по розрахунках з працівниками) залежить від того, чи ставляться пільгові умови позики в залежність від продовження трудових відносин з компанією. Якщо ні, то надана пільга за відсотками пов’язана з послугами працівника в минулих періодах, і відповідні витрати слід негайно визнавати у складі прибутку або збитку. В протилежному випадку пільга є премією за майбутні послуги в межах трудових відносин і дисконт має капіталізуватися і амортизуватися. Аналогічно визнання витрат буде в кожному періоді нівелюватися визнанням доходів і фінансовий результат будо нульовий.

Отже, для найбільш сміливих опція визнання різниці відкладеними витратами або передплаченою винагородою у звіті про фінансовий стан теж існує, але потрібно дуже уважно зважити ризики і чітко виписати власну облікову політику. Бо суттєвим контраргументом супротивників такого підходу буде наступна пряма вимога МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» – якщо відповідна справедлива вартість ….. ґрунтується на методі оцінки, в якому використовуються лише дані з відкритих для спостережень ринків (а у нас – це сайт НБУ), … суб’єкт господарювання визнає різницю між справедливою вартістю при первісному визнанні та ціною операції як прибуток або збиток».

Ступінь креативності вашого професійного судження залежить тільки від вас )))) Тому в цьому матеріалі ми розглянемо на прикладі традиційну ситуацію, прихильником якої є автор.

Компанія 01.12.2022 видала безвідсоткову позику працівнику в сумі 500 000,00 ₴. Працівник має право погасити достроково, але дата закінчення договору – 29.11.2024 р. Як відобразити в обліку таку позику?

Фрагмент розрахунку за грудень 2022 року (аналогічний розрахунок має бути складений за весь період позики)

Як така операція буде відображена в обліку?

Чи потрібно створювати резерв очікуваних кредитних збитків під позики працівникам? Так, потрібно обов’язково. Як створюються резерви очікуваних кредитних збитків можна дізнатися на вебінарі “Резерв очікуваних кредитних збитків: алгоритми, методики та розрахунки” https://amsfo.com.ua/course/rezerv-ochikuvanyh-credit-zbytkyv/

© Olena Kharlamova