У червні 2025 року на спільному засіданні Консультативного комітету з ринків капіталу та Форуму укладачів Фонд МСФЗ представив для обговорення ключове практичне питання: як застосовувати метод участі в капіталі при придбанні додаткової частки в асоційованому або спільному підприємстві, якщо зберігається значний вплив чи спільний контроль. Документ — матеріал для обговорення, а не позиція Ради МСБО; він узагальнює пропозиції проєкту змін до МСБО 28 та зібраний відгук, щоб сформувати подальші кроки. Проблематику винесено саме на спільне засідання, оскільки укладачі та інші стейкхолдери висловили помітні застереження щодо співвідношення користі й витрат запропонованого підходу.

Передумовою обговорення став проєкт цільових змін до МСБО 28, опублікований у вересні 2024 року, разом із пропозиціями щодо розкриттів у МСФЗ 12 та МСБО 27 для узгодження з новою логікою. Мета проєкту — надати зрозумілі відповіді на прикладні питання застосування методу участі в капіталі без фундаментальної його перебудови.

Контекст і предмет питання

Чинний МСБО 28 регламентує первісну оцінку інвестиції на дату набуття значного впливу/спільного контролю: різниця між собівартістю та справедливою вартістю частки у чистих активах визнається як гудвіл (у складі балансової вартості інвестиції) або як вигода від вигідного придбання у прибутках/збитках. Водночас стандарт не містить спеціальних вимог щодо того, як обліковувати подальше збільшення частки, якщо значний вплив/спільний контроль зберігається. Саме цю «прогалину застосування» намагається закрити проєкт.

Запропонований підхід: «накопичення вартості» та окремий «шар» додаткової частки

Проєкт передбачає, що під час кожного придбання додаткової частки інвестор порівнює собівартість додаткової частки зі справедливою вартістю додаткової частки у чистих активах асоційованого/спільного підприємства на дату придбання. Різницю визнають або як гудвіл (у складі інвестиції), або як вигоду від вигідного придбання у прибутках/збитках. Важливо: вигоду від вигідного придбання не згортають із гудвілом, що вже «сидить» у балансовій вартості попередньо утримуваної частки. Підхід потребує алокації ціни операції на дату кожного додаткового придбання — по суті, поетапного розподілу ціни з огляду на справедливі вартості на кожну таку дату.

У практичному вимірі це означає «накопичувальний» підхід до вартості: на дату кожного додаткового придбання інвестор визнає в балансовій вартості інвестиції справедливу вартість додаткової частки у чистих активах і, за потреби, гудвіл/вигоду від вигідного придбання. Додатково підкреслено, що придбану частку обліковують як окремий «шар»: якщо виникає вигода від вигідного придбання — її визнають у прибутках/збитках, не «поглинаючи» наявним гудвілом; якщо інвестицію раніше було знижено до нуля і існують невизнані частки збитків, то ei дозволено віднімати ці невизнані збитки з вартості нової частки.

Ключові наслідки: де саме змінюється логіка

По-перше, кожне додаткове придбання запускає новий розподіл ціни (з опорою на справедливі вартості на дату операції). Це підвищує точність відображення економіки транзакції, але одночасно створює оцінкове навантаження — особливо коли придбання відбуваються дрібними «кроками» чи в щільній послідовності. По-друге, незгортання вигоди від вигідного придбання з історичним гудвілом відсікає «механіку» косметичного нівелювання та підвищує прозорість доходу у періоді. По-третє, «шарова» модель унеможливлює «перекидання» старих невизнаних збитків на нову частку, вимагаючи цілісної оцінки поточних перспектив інвестиції. Усі ці ефекти прямо випливають з пропозиції.

Що сказали респонденти: підтримка напрямку, але із суттєвими «але»

Багато респондентів погодилися з логікою: справедливі вартості на дату кожного додаткового придбання забезпечують релевантність, а частина укладачів підтвердила, що саме так уже діє на практиці. Проте значна кількість учасників вказала на вартість і складність регулярного визначення справедливих вартостей частки у чистих активах, особливо за частих/дрібних придбань, і попросила або спростити вимогу, або запровадити практичні послаблення. Була й незгода по суті: критики підкреслювали, що «шарова» логіка суперечить іншим елементам проєкту (наприклад, у частині вибуття та знецінення), де інвестицію радше розглядають як єдиний актив.

У частині невизнаних збитків позиції також розійшлися. Більшість підтримала підхід «без віднімання» старих невизнаних збитків від вартості нової частки, аргументуючи економічною суттю: інвестор купує додаткову частку у збитковій асоційованій саме тому, що очікує майбутні позитивні віддачі. Водночас частина учасників запропонувала перевіряти, чи не є придбання де-факто фінансуванням минулих збитків; у такому випадку пропонували вимагати зменшувати вартість придбаної частки на відповідну частку невизнаних збитків. Деякі респонденти пішли далі і заявили, що при додатковому придбанні, допоки є невизнані збитки, гудвіл визнавати не слід.

Щодо вигоди від вигідного придбання більшість погодилася з визнанням у прибутках/збитках без згортання з історичним гудвілом; застереження окремих респондентів стосувалися можливостей структурування операцій з метою визнання «паперового» доходу — у таких випадках лунали заклики до посилення розкриттів.

Як відреагувати на відгук: матеріальність, послаблення, альтернативи

Фонд МСФЗ окреслив три напрями можливої відповіді Ради МСБО. Перший — настанови з матеріальності: коли додаткові придбання несуттєві, обсяг оцінкових процедур може бути адаптовано. Другий — практичні послаблення: наприклад, коли відбувається низка придбань у короткому часовому інтервалі або коли є докази, що справедлива вартість чистих активів з моменту первинного набуття значного впливу суттєво не змінилася. Третій — пошук альтернатив, які покращують баланс «користь/витрати».

Як ілюстрації альтернатив обговорювалися дві моделі.

Альтернатива A: вимірювати додаткову частку, виходячи з балансової вартості частки у чистих активах за попереднім «шаром» (без перевимірювання на справедливу вартість), визнавати різницю як гудвіл/вигоду від вигідного придбання; логіка — взаємовідносини інвестора з асоційованою не змінюються, тому справедлива вартість не потрібна, а витрати — менші.

Альтернатива Б: навпаки, перевимірювати попередньо утримувану частку до справедливої вартості на дату додаткового придбання, визнаючи відповідні ефекти; логіка — найбільш релевантна інформація на «поточну» дату, але ціною більшої оцінкової роботи та потенційних волатильностей.

Узгодженість підходу в ширшому контексті проєкту

Поза центральним питанням про додаткові придбання, зібрано й узагальнено відгук щодо інших пропозицій проєкту МСБО 28. Більшість підтримала загальний підхід проєкту (надання відповідей на прикладні питання без «великого перезапуску»), хоча частина учасників воліла б спершу визначити, чи є метод участі в капіталі «однорядковою консолідацією» чи методом оцінки — від цього залежать нюанси низки рішень проєкту.

Переважна більшість погодилася з пропозиціями щодо вимірювання собівартості на дату набуття значного впливу (з проханням прояснити облік транзакційних витрат, відсилаючи до попередніх порядкових рішень Комітету з тлумачень). Підтримано підхід до змін частки за збереження значного впливу: збільшення — як додаткове придбання, зменшення — як вибуття, з визнанням результату у прибутках/збитках, однак з тим самим застереженням щодо «шарової» логіки і її вартості. У частині визнання збитків більшість погодилася із пріоритетом частки у прибутках/збитках над часткою в іншому сукупному доході, хоча просили уточнити порядок відновлення визнання прибутків після покриття невизнаних збитків. Для операцій із асоційованими більшість підтримала визнання повних результатів за всіма «висхідними» та «низхідними» операціями, але деякі учасники попередили про ризики структурування і запропонували посилити розкриття.

У частині ознак знецінення інвестицій більшість підтримала оновлення вимог МСБО 28 з вилученням прив’язки до «значного або тривалого» падіння справедливої вартості, хоча частина укладачів застерегла, що це може стимулювати надто часті тести на знецінення; висловлювалися також пропозиції гармонізувати підхід із МСБО 36. Для застосування методу участі до дочірніх підприємств в окремій звітності думки розділилися щодо допустимих винятків та узгодження сум з консолідованими показниками.

Резюме Представлений підхід до обліку додаткових придбань у межах методу участі в капіталі намагається поєднати релевантність (справедливі вартості на дату кожного кроку) з операційною здійсненністю (матеріальність, можливі послаблення), водночас зберігаючи принципову прозорість щодо гудвілу, вигод від вигідних придбань і невизнаних збитків. Дискусія показала підтримку напрямку, але також і чутливість до вартості оцінок і до узгодженості із ширшою архітектурою МСБО 28. Подальші кроки Ради МСБО залежатимуть від зворотного зв’язку; саме тому зараз доцільно підготувати внутрішні процеси так, щоб наступна редакція вимог не застала зненацька: мати відпрацьовані процедури оцінки, трекінгу «шарів» і розкриттів.

Релевантні вебінари за темою публікації:

Консолідація МСФЗ-звітності: методика + техніки + приклад https://amsfo.com.ua/course/konsolidatsiia-v-msfz-zvitnosti/

Пов’язані сторони в МСФЗ-звітності та МСА: ідентифікація, приклади розкриття та аудиторський погляд https://amsfo.com.ua/course/poviazani-storony-msfz-zvitnosti/

© Olena Harlamova