Машинобудівні підприємства та виробники обладнання, які частину продукції продають, а частину передають в оренду, стикаються з питанням, що прямо впливає на структуру звіту про фінансові результати: чи є їхня орендна діяльність визначеним основним видом діяльності за §49 МСФЗ 18 «Подання та розкриття інформації у фінансовій звітності». Від відповіді залежить, до якої категорії потраплять процентні витрати за банківським рефінансуванням орендних контрактів.

На засіданні 16 червня 2026 року Комітет з тлумачень МСФЗ обговорив це питання за матеріалами документа AP6 та оновленого формулювання в AP6A і схвалив попереднє рішення щодо порядку денного. Воно відкрите для коментарів до 9 вересня 2026 року; остаточного рішення ще не ухвалено.

Фактична ситуація

Підприємство виробляє транспортні засоби і надалі або продає їх, або передає в оренду. Продажі, фінансову та операційну оренду воно веде як один напрям бізнесу, а звітні сегменти формує за географічними регіонами, не за продуктовими лініями. Орендні договори за своєю природою суттєво не відрізняються, проте за МСФЗ 16 частина класифікується як фінансова оренда, частина як операційна, залежно від строку відносно економічного строку служби активу.

Для кожного орендного договору, незалежно від класифікації, підприємство укладає з банком угоду про рефінансування. Її мета полягає у перекритті розриву між грошовими потоками від оренди і тим, що компанія отримала б від продажу. Ці угоди генерують процентні витрати.

Ключова обставина: підприємство використовує, як для внутрішніх, так і для зовнішніх цілей, один проміжний підсумок, подібний до валового прибутку, як важливий показник операційної результативності для сукупної орендної діяльності. Цей підсумок охоплює доходи і витрати від фінансової та операційної оренди разом з процентними витратами за рефінансуванням.

Що саме перевіряється

§B33 МСФЗ 18 формулює вихідну вимогу: наявність визначеного основного виду діяльності встановлюється за фактичними обставинами та потребує доказів. Підприємство застосовує судження і спирається на факти.

§B34 називає одну з ознак: інвестування в активи або надання фінансування клієнтам імовірно є основним видом діяльності, якщо підприємство використовує проміжний підсумок, подібний до валового прибутку, як важливий показник операційної результативності, і цей підсумок містить доходи і витрати, які потрапили б до інвестиційної або фінансової категорії за відсутності такого основного виду діяльності.

Саме тут наведений вище проміжний підсумок стає доказом. Він містить процентні витрати за рефінансуванням, які без визначеного основного виду діяльності належали б до фінансової категорії.

Чому сукупна орендна діяльність може бути наданням фінансування клієнтам

За обставинами запиту сукупна орендна діяльність, яка охоплює фінансову та операційну оренду, імовірно є основним видом діяльності з надання фінансування клієнтам. Класифікація окремих договорів як операційної оренди не перешкоджає висновку, що сукупна орендна діяльність підприємства належить до діяльності з надання фінансування клієнтам.

У початковому аналізі AP6 цей висновок додатково обґрунтовано визначенням оренди та поясненнями у §§BC15 і BC58 Основ для висновків до МСФЗ 16. Оновлене попереднє рішення не повторює ці аргументи й обмежується висновком щодо сукупної орендної діяльності за наведеними фактами.

§B32 наводить приклади підприємств, які можуть надавати фінансування клієнтам, зокрема орендодавців за фінансовою орендою. Відсутність у цьому переліку орендодавців за операційною орендою не є визначальною: перелік не вичерпний.

Альтернативна перевірка: інвестування в активи

Якщо сукупна орендна діяльність не відповідає ознакам надання фінансування клієнтам, підприємство окремо оцінює операційну оренду як можливий основний вид діяльності з інвестування в активи. Результат залежить від усіх фактів і професійного судження.

Послідовність аналізу визначена вимогами стандарту. Спершу підприємство встановлює, чи належать активи, передані в операційну оренду, до типу, описаного в §53(в), тобто чи генерують вони дохідність індивідуально і значною мірою незалежно від інших ресурсів підприємства. Далі застосовуються §§49(а), 53 та керівництво §§B30–B41 і B43–B49.

Потенційні помилки

• Ототожнення класифікації за МСФЗ 16 з висновком за §49 МСФЗ 18. Це різні питання. Розподіл договорів на фінансову і операційну оренду не визначає відповідь про основний вид діяльності.
• Трактування переліку §B32 як вичерпного. Відсутність прикладу не є забороною.
• Автоматичне ототожнення складу показника з одиницею оцінки. Проміжний підсумок, який керівництво використовує для сукупної орендної діяльності, є важливим доказом за §B34 і спрямовує аналіз на цю діяльність у сукупності. Остаточний висновок потребує оцінки всіх релевантних фактів та обставин.
• Пропуск перевірки §53(в) перед аналізом інвестування в активи. Без висновку про характер активів застосування §§B30–B41 передчасне.
• Твердження про основний вид діяльності без доказової бази. §B33 прямо вимагає фактів.

Український контекст

Питання може бути актуальним для виробників сільськогосподарської техніки, спецтехніки та обладнання, які передають продукцію в оренду і паралельно залучають банківське фінансування під ці контракти. За фактами запиту висновок про сукупну орендну діяльність як надання фінансування клієнтам приводить до операційної класифікації процентних витрат за пов’язаними угодами рефінансування. За іншого висновку класифікацію потрібно визначати за загальними вимогами до фінансової категорії.

Основний вид діяльності за МСФЗ 18 не визначається за КВЕД або статутом. Оцінка є суттєвим професійним судженням, тому доцільно готувати окремий внутрішній методологічний висновок із фактами, аргументами та рішенням.

Поради експерта

• Почніть з інвентаризації показників, які керівництво фактично використовує для оцінки результативності. Зафіксуйте їх склад: чи входять до них процентні витрати, чи охоплюють вони орендну діяльність сукупно або окремо за видами оренди.
• Угоди рефінансування слід включити до опису фактів та економічної моделі орендної діяльності. Водночас ключовим доказом, прямо названим у попередньому рішенні за §B34, є проміжний підсумок, який керівництво використовує як важливий показник операційної результативності.
• Якщо висновок про надання фінансування клієнтам не підтверджується, переходьте до §53(в) і оцінюйте, чи генерують орендовані активи дохідність незалежно від інших ресурсів підприємства.

Resumen

Наявність визначеного основного виду діяльності встановлюється за фактичними обставинами та потребує доказів. Проміжний підсумок, подібний до валового прибутку, який охоплює сукупну орендну діяльність разом з процентними витратами за рефінансуванням, є доказом того, що ця сукупна діяльність імовірно є наданням фінансування клієнтам. Класифікація окремих договорів як операційної оренди цьому не перешкоджає. Перелік прикладів §B32 не вичерпний. За іншого висновку підприємство окремо оцінює операційну оренду як можливе інвестування в активи.

Попереднє рішення відкрите для коментарів до 9 вересня 2026 року. Остаточного рішення Комітет ще не ухвалив.

Якщо ваша компанія будує або вдосконалює МСФЗ-звітність – від облікових політик до Приміток, від консалтингу до аутсорсингу – Агентство з МСФЗ готове пройти цей шлях разом https://amsfo.com.ua/services/

Релевантні вебінари за темою публікації:

МСФЗ 18: практичний конструктор фінансової звітності // https://amsfo.com.ua/course/msfz-18-praktychnyj-konstruktor/

Новий МСФЗ 18: путівник з переходу та імплементації // https://amsfo.com.ua/course/novyj-msfz-18/

Проміжна звітність 2026: від МСБО 34 до МСФЗ 18 // https://amsfo.com.ua/course/promizh-zvitnist-2026-msbo34-msfz-18/

© Olena Kharlamova