Первісне визнання фінансових інструментів – це наріжний камінь фінансової звітності за МСФЗ. Зазвичай, згідно з МСФЗ 9 “Фінансові інструменти”, справедлива вартість інструмента при первісному визнанні вважається рівною ціні операції – тобто вартості сплаченої або отриманої компенсації (параграф B5.1.1 МСФЗ 9). Цей принцип інтуїтивно зрозумілий і відображає ринкову угоду між незалежними сторонами. Однак виникають ситуації, коли цей базовий принцип потребує коригування або коли ціна операції не є найкращим свідченням справедливої вартості на дату транзакції.

Особливу увагу слід приділяти випадкам, коли справедлива вартість, визначена компанією, відрізняється від ціни угоди, і ця оцінка спирається на моделі з використанням неспостережуваних ринкових даних (вхідні дані Рівня 3 за ієрархією справедливої вартості МСФЗ 13). Саме тут вступають у гру жорсткі вимоги МСФЗ 9 щодо визнання та МСФЗ 7 “Фінансові інструменти: Розкриття інформації” щодо прозорості, зокрема параграф 28 МСФЗ 7. Ця стаття детально розглядає ці вимоги та їх обґрунтування.

Коли ціна операції не дорівнює справедливій вартості: основи МСФЗ 9

МСФЗ 9 (параграф B5.1.1) визнає, що ціна операції може не завжди точно відображати справедливу вартість самого фінансового інструмента. Наприклад:

• Вбудовані нефінансові елементи – частина компенсації може стосуватися інших товарів чи послуг.
• Неринкові умови – довгострокова позика може бути видана за ставкою, що суттєво відрізняється від ринкової (параграф B5.1.2 наводить приклад компенсації такої ставки авансовою комісією). У таких випадках справедливу вартість позики слід оцінювати, наприклад, дисконтуванням майбутніх грошових потоків за переважаючою ринковою ставкою для аналогічного інструмента. Різниця між номіналом та справедливою вартістю може бути витратою, доходом або іншим активом.

Ключовий момент: різниця між справедливою вартістю та ціною операції при використанні моделей (МСФЗ 9, параграф B5.1.2A)

Найбільші складнощі виникають, коли компанія визначає, що справедлива вартість інструмента на дату операції (визначена за допомогою моделі оцінки) відрізняється від фактичної ціни цієї операції. МСФЗ 9 встановлює чіткий порядок дій, який залежить від спостережуваності вхідних даних, використаних у моделі оцінки:

1. Випадок (а): оцінка базується на спостережуваних даних (Рівень 1 або Рівень 2). Якщо справедлива вартість підтверджується котируванням на активному ринку для ідентичного інструмента (Рівень 1) або базується на методиці оцінки, що використовує виключно спостережувані ринкові дані (наприклад, ринкові ставки відсотка, криві дохідності, волатильність, що спостерігається – по суті, Рівень 2), то різниця між цією справедливою вартістю та ціною операції визнається негайно у прибутку чи збитку. Логіка тут така – якщо ринок через свої спостережувані параметри підтверджує іншу вартість, ніж ціна конкретної угоди, ця різниця є реальним економічним результатом, який слід визнати одразу (“Day 1 P&L”).
2. Випадок (б): оцінка базується на неспостережуваних даних (Рівень 3). Це ситуація, що підпадає під дію параграфа 28 МСФЗ 7. Якщо справедлива вартість визначається за допомогою моделі, яка використовує неспостережувані вхідні дані (наприклад, власні прогнози компанії щодо дефолтів за відсутності ринкових даних, некалібрована волатильність для екзотичних опціонів тощо), то різниця між такою модельною справедливою вартістю та ціною операції НЕ визнається негайно у прибутку чи збитку. Натомість ця різниця відстрочується.

Чому відстрочка? запобігання штучним “денним прибуткам”

Основна мета цього правила – запобігти визнанню компаніями прибутків “першого дня” виключно на основі власних внутрішніх моделей оцінки, які не можуть бути повністю підтверджені поточними ринковими даними. Це підвищує об’єктивність та надійність фінансової звітності. Фінансовий інструмент визнається за справедливою вартістю (визначеною моделлю), але ця вартість коригується на суму відстроченої різниці.

Визнання відстроченої різниці в майбутньому

Відстрочена різниця не залишається “замороженою” назавжди. МСФЗ 9 (параграф B5.1.2A(b)) вказує, що вона визнається у прибутку чи збитку “лише в тій мірі, в якій вона виникає внаслідок зміни фактора (включаючи час), який учасники ринку врахували б при визначенні ціни активу чи зобов’язання”. Це означає, що відстрочена сума поступово “розморожується” та потрапляє до фінансових результатів, коли:

• Змінюються вхідні дані моделі.  Наприклад, неспостережувані дані стають спостережуваними, або їх оцінка змінюється під впливом ринкових подій.
• Спливає час.  Для інструментів, де час є фактором вартості (наприклад, амортизація премії/дисконту).
• Відбувається подія.  Погашення інструмента, його продаж або інше припинення визнання.

МСФЗ 7, параграф 28: вимоги до розкриття інформації для “відстроченої різниці”

Саме для ситуацій, описаних у випадку (б) вище (коли різниця відстрочена через використання неспостережуваних даних), МСФЗ 7 встановлює детальні вимоги до розкриття інформації. Мета – забезпечити користувачів звітності інформацією про існування та рух цих нереалізованих різниць. Вимоги включають:

• (a) Облікова політика: компанія повинна розкрити свою політику щодо того, як і коли вона визнає відстрочену різницю у прибутку чи збитку в майбутньому. Це пояснює механізм “розморожування” цієї суми.
• (b) Кількісне узгодження: необхідно надати узгодження залишку сукупної відстроченої різниці, яка ще не визнана у прибутку чи збитку, на початок та кінець звітного періоду. Це узгодження повинно показувати:
  • Залишок на початок періоду.
  • Суми нових різниць, відстрочених протягом періоду (від нових операцій).
  • Суми, визнані у прибутку чи збитку протягом періоду (тобто “розморожені”).
  • Інші збільшення/зменшення (наприклад, через зміни в оцінках, курсові різниці, якщо доречно).
  • Залишок на кінець періоду.
• (c) Обґрунтування та докази: компанія повинна пояснити, чому вона дійшла висновку, що ціна операції не є найкращим доказом справедливої вартості на дату первісного визнання. Це включає опис доказів, які підтверджують справедливу вартість, визначену за допомогою моделі (наприклад, посилання на нещодавні подібні операції, хоча й не на активному ринку, обґрунтування використаних неспостережуваних даних тощо). Це критично важливе розкриття, що дозволяє оцінити обґрунтованість відхилення від ціни операції.

Приклад (на основі IG14 МСФЗ 7)

Керівництво із застосування МСФЗ 7 (IG14) надає приклад розкриття інформації. Наведемо дещо адаптований приклад.

1 січня 2025 року компанія «Еталон Капітал» придбала портфель фінансових активів на суму 600 млн грн. Активи не котируються на активному ринку, тому їх справедлива вартість визначається за допомогою внутрішньої методики оцінки на основі неринкових даних.

Ціна операції склала 600 млн грн, але внутрішня оцінка справедливої вартості на дату первісного визнання становила лише 570 млн грн. Таким чином, між ціною операції та оціненою справедливою вартістю виникла різниця у 30 млн грн.

Компанія вже мала незараховану різницю на суму 212 млн грн, пов’язану з аналогічними попередніми операціями, яку ще не було визнано у прибутку або збитку на початок 2025 року.

Застосування МСФЗ 13 і МСФЗ 9

Облікова політика

Компанія «Еталон Капітал» застосовує техніку оцінки на основі дисконтованих грошових потоків для оцінки справедливої вартості некотируваних фінансових активів. Якщо оцінена справедлива вартість відрізняється від ціни операції, така різниця не визнається одразу у прибутку чи збитку, а розподіляється на період очікуваного зворотного потоку грошових коштів з використанням систематичного методу. Такі відхилення компанія розкриває у примітках до фінансової звітності, як це передбачено пунктом B5.1.2A МСФЗ 9 a пунктом 57 МСФЗ 13.

Примітки до фінансової звітності за 2025 рік

Компанія використовує внутрішню модель дисконтування майбутніх грошових потоків для оцінки справедливої вартості інструментів, які не мають активного ринку. Якщо така модель дає іншу справедливу вартість, ніж ціна угоди, різниця не визнається негайно у прибутку чи збитку. Вона амортизується у прибутку протягом строку погашення або за настання умов, які свідчать про її втрату або реалізацію.

Розкриття інформації про не визнані відхилення справедливої вартості

Пояснення до розрахунків:

• 212 млн грн – це накопичена на 01.01.2025 невизнана різниця справедливої вартості у фінансових активах.
• 30 млн грн – нова різниця між ціною операції та справедливою вартістю на 01.01.2024.
• 11,5 млн грн – частина, яка була визнана у прибутку чи збитку у 2025 році (наприклад, за рахунок продажу або погашення окремих активів).
• 0,7 млн грн – зменшення, наприклад, унаслідок перегляду припущень або втрати контролю над деякими активами.
• Відображається залишок на кінець 2025 року – 229,8 млн грн, який очікує поступового визнання у майбутніх періодах.

🔎 Рекомендація: В разі використання такого методу оцінки фінансових інструментів, компанії слід розкривати як сам факт виникнення відхилення, так і його розрахунок (параграф 28(c)) та облікову політику (параграф 28(a)) щодо визнання. Це підвищує прозорість і довіру користувачів фінансової звітності.

Резюме Правила МСФЗ 9 та МСФЗ 7 щодо відстрочення різниць “першого дня” та їх розкриття є важливим механізмом контролю якості фінансової звітності. Вони обмежують можливість маніпулювання прибутками через суб’єктивні оцінки, не підтверджені ринком, і вимагають від компаній максимальної прозорості щодо таких операцій. Для укладачів звітності це означає необхідність мати надійні процеси оцінки, чітку облікову політику та ретельно документувати обґрунтування відхилень від ціни операції. Для аудиторів та користувачів звітності ці розкриття є ключовим джерелом інформації для оцінки ризиків, пов’язаних з інструментами, оціненими за Рівнем 3, та якості фінансових результатів компанії. На практиці все більш складних фінансових інструментів і розуміння цих нюансів є критично важливим.

Релевантні вебінари за темою публікації:

Фінансові інструменти в МСФЗ: облік від визнання до вибуття на прикладах >>> https://amsfo.com.ua/course/fin-instrumenty-v-msfz/

© Олена Харламова