Рада МСБО розпочала другу фазу післяімплементаційного огляду МСФЗ 16 «Оренда» — тобто етап, на якому аналізують отримані відгуки, вирішують, чи потрібні дії (роз’яснення, підтримувальні матеріали, можливі точкові зміни) і готують підсумковий звіт. У плані прямо зафіксовано мету такого огляду: перевірити, чи ефекти застосування стандарту для користувачів, укладачів, аудиторів і регуляторів є “як задумувалося”, зокрема чи вигоди не виявилися суттєво меншими, а витрати — суттєво більшими, ніж очікували під час розробки стандарту.

Для укладачів звітності практична цінність цієї історії — не в “новинах Ради”, а в тому, які зони МСФЗ 16 світяться як проблемні у фідбеку ринку: саме там аудитори частіше ставлять питання, а розкриття — найчастіше недопрацьовані.

Судження щодо строку оренди: “розумна впевненість” і “незначний штраф” як головний тригер спорів

Де виникає проблема на практиці

У відгуках респондентів строк оренди названий однією з ділянок, які найбільшою мірою вимагає суджень  і яка суттєво впливає на оцінку орендних зобов’язань і порівнянність між компаніями, особливо для портфелів із опціонами продовження/припинення, “вічнозелених” договорів або неформальних пролонгацій. Думаю, що наші читачі погодяться з цим, що строк оренди – це проблемне питання в обліку оренди.

Критичний вузол — різне трактування порогу “розумно впевнені” щодо реалізації опціонів і складність оцінки виконуваності договору, зокрема через відсутність достатньо чітких орієнтирів, як застосовувати поняття “незначний штраф”, що породжує непослідовність застосування.

Приклад, який “ловить” аудит

Компанія орендує склад на 3 роки з опцією продовження ще на 3 роки. Історично компанія майже завжди продовжує. Якщо укладач бере до строку лише 3 роки, аргумент має бути не “так вирішили”, а….

Якщо бажаєте глибоко розбиратися з орендою, рекомендуємо наш всеохопний вебінар “Оренда в МСФЗ: практичний погляд для орендарів та орендодавців” >>> https://amsfo.com.ua/course/orenda_v_msfz/

© Елена Харламова