Гармонізація, стандартизація чи конвергенція?

Гармонізація, стандартизація чи конвергенція – це три відомих шляхи уніфікації обліково-звітних національних систем.

Гармонізація, як шлях уніфікації обліково-звітних національних систем, передбачає узгодження вимог стандартів цих систем, або узгодження конкретної обліково-звітної національної системи, наприклад, з МСФЗ. Гармонізація не обов’язково може орієнтуватися на МСФЗ, оскільки між економіками країн можуть існувати тісні зв’язки, що обумовлюватиме необхідність гармонізації обліково-звітних систем саме цих країн. Тобто гармонізація – це процес пристосування національної обліково-звітної системи до вибраного еталону. Як свідчить практика, гармонізація не може розв’язати питання уніфікації повною мірою, оскільки національні особливості обліково-звітної системи більшою чи меншою мірою залишаються негармонізованими.

Стандартизація полягає у розробці єдиної уніфікованої системи обліково-звітних стандартів, яка може застосовуватись у будь-якій країні. Однак навіть близька до досконалої система обліково-звітних стандартів не може розглядатися як національна обліково-звітна система, оскільки остання, крім самих стандартів, включає ще й інші елементи (законодавчі вимоги, традиційні облікові інструменти тощо). У порівнянні з гармонізацією, перевагами стандартизації є те, що при її застосуванні немає необхідності в розробці національних обліково-звітних стандартів, хоча потреба в інших елементах обліково-звітної системи залишається.
Конвергенція – це процес зближення, сходження, компромісів; процес, протилежний дивергенції. Конвергенція – це певні дії органів стандартизації фінзвітності в усьому світі для усунення відмінностей у стандартах фінзвітності в різних країнах, метою яких є відсутність відмінностей у стандартах фінзвітності між країнами.
Так яким же шляхом пішла Україна? Чи може у нас “свій” шлях?